azm1n

7 грудня 2022, 06:48

Заповіді Господа Ісуса Христа (Переклад І. Хоменка)

1 Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні;
2 а він, відкривши уста, почав навчати їх:
3 “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
4 Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
6 Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
7 Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10 Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
12 Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
13 Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. 14, Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори.
15 І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті.
16 Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
17 Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити.
18 Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться.
19 Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.
20 Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете в Царство Небесне.
21 Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові.
22 А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! - той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний.
23 Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе,
24 зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.
25 Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю.
26 Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.
27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.
28 А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці. 29, І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло.
30 І коли твоя правиця тебе спокушає, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло пішло в пекло.
31 Сказано теж: Хто відпускає свою жінку, хай дасть їй лист розвідний.
32 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку, - хіба у випадку розпусти, - той робить з неї перелюбку; і хто взяв би розведену, чинить перелюб.
33 Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і -Виконаєш твої клятви Господеві.
34 А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо це престол Бога;
35 ні землею, бо це підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя.
36 Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.
37 Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого.
38 Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб.
39 А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу.
40 Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ.
41 І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві.
42 Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.
43 Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.
44 А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;
45 таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.
46 Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
47 І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?
48 Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.”

1 Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
2 Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
3 Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права:
4 щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
5 А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
6 Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
7 А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані.
8 Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.
9 Тож моліться так:
10 Хай прийде твоє царство,
11 Хліб наш щоденний дай нам нині.
12 Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим,
13 Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого.
14 Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам.
15 А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.
16 Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
17 Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя,
18 щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають.
20 Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.
21 Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.
22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.
23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.
25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі
26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?
27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?
28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.
29 Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.
30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?
31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?
32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.
33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
34 Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.”

1 Не судіте, щоб вас не судили;
2 бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.
3 Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш?
4 Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці?
5 Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.
6 Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли.
7 Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.
8 Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють.
9 Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь?
10 Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку?
11 Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.
12 Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм, – це ж бо закон і пророки.
13 Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять.
14 Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять.
15 Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі.
16 Ви пізнаєте їх за плодами їхніми; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви?
17 Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані.
18 Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих.
19 Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають.
20 За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх.
21 Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі,
22 Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім'ям пророкували? Хіба не твоїм ім'ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім'ям силу чудес творили?
23 І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!
24 Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі.
25 Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі.
26 А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску.
27 Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.”
28 І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватись його навчанню,
29 бо він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні.