azm1n

4 січня 2023, 16:24

Новий Завіт | Emmanuel

Словосполучення «Новий Завіт» освячено вживанням його Самим Господом Ісусом Христом. Згідно з євангельським оповіданням і переказом, що дійшов до нас через апостола Павла, Господь під час встановлення таїнства Євхаристії на Таємній вечорі сказав: «Це є Кров Моя Нового Завіту[2], яка за багатьох виливається в залишення гріхів» (Мт. 26:28; див. (Мк. 14:24; Лк. 22:20; 1 Кор. 11:25). Цими словами Спаситель вказав на новий період домобудівництва нашого спасіння, в основу якого покладено Його Божественну Кров і Хрест. Цей новий для людства період, який Син Божий починає Своїм втіленням і знімає хресною смертю та воскресінням, є здійсненням обітниць Старого Завіту, бо вже в ті часи пророки споглядали новий, вічний заповіт Бога з Його народом. Пророк Єремія благовістить: «Ось настають дні, говорить Господь, коли Я ув'язню з домом Ізраїля та з домом Юди новий заповіт…» (Єр. 31:31 і слід.; 32:40; див. також: Єз. 16:60; 36:26). Ця обітниця здійснилася у Христі, і не тільки народ Ізраїлю та Юди, але і все людство може тепер користуватися в Церкві плодами Хреста та Воскресіння. Згадування «за багатьох» у встановлених словах Таємної вечері означає «за всіх» і цим підкреслюється характер спокутної Жертви Ісуса Христа.

Хрест Христов, який став виконанням тих древніх пророцтв, став одночасно дверима в нову епоху, епоху буття Церкви. Богодухні письменники першорядної Церкви відобразили у книгах виконання насправді всіх тих подій, про які так давно вже провіщали пророки: смерть і воскресіння Христа, вступ світу в нове життя та есхатологічні сподівання всесвіту. Ці книги отримали назву «Новий Заповіт» на відміну їх від книг попереднього періоду, так званого Старого Завіту. Вживання терміна «Новий Завіт» щодо зборів книг має свідчення з кінця II століття після Різдва Христового, а з початку III століття набуває вже широкого поширення. Всіх книг Нового Завіту, написаних від середини до кінця I століття, налічується 27: 4 Євангелія (Мф., Мк., Лк., Ін.), Дії святих Апостолів (Дії), 13 послань апостола Павла (Рим., 1 і Кор. 1 і 2 Петр., 1, 2, 3 Ін., Юд.) та Апокаліпсис Іоанна (Апок.).