Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/1002853.html повідомила.
За перший квартал практичного використання Е-аудиту ДПС вже отримала 14 файлів SAF-T UA безпосередньо від платників податків на запити контролюючих органів під час документальних перевірок, які обробляються в системі Е-аудиту. Це сприяє підвищенню ефективності та оперативності аналізу фінансово-господарських операцій, а також забезпечує їх детальне дослідження на основі повного масиву облікових даних платників податків.
Е-аудит як інструмент цифрової трансформації перейшов у практичну площину, інтегрований у процес контрольно-перевірочної роботи та використовується для аналізу фінансово-господарських операцій великих платників податків.
У межах документальних перевірок застосовуються аналітичні складові Е-аудиту, в автоматизованому режимі виявляються розбіжності, невідповідності та потенційні порушення. За результатами такого аналізу платникам податків направляються запити для надання пояснень та їх документального підтвердження, триває процес комплексного дослідження даних SAF-T UA.
Е-аудит забезпечує прозору, структуровану та цифрову взаємодію між ДПС і платниками податків, що сприяє мінімізації людського фактору та підвищенню якості податкового контролю.
Використання файлу SAFT UA є важливим елементом впровадження ризик-орієнтованого підходу, за якого рішення приймаються на основі даних та аналітичних інструментів.
Е-аудит це також сучасний сервіс для сумлінного бізнесу, який допомагає завчасно ідентифікувати помилки, підвищувати якість обліку та мінімізувати податкові ризики.
ДПС і надалі забезпечуватиме розвиток Е-аудиту, розширення його функціоналу, а також поступове масштабування застосування файлів SAF-T UA у системі податкового контролю.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Запрошуємо платників податків до участі у дослідженні у формі опитування щодо витрат на дотримання податкового законодавства.
Опитування проводиться за підтримки Світового банку у співпраці з Державною податковою службою України та реалізується незалежними дослідницькими компаніями – турецькою UDA Consulting та українською Info Sapience – у рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року.
Результати опитування стануть основою для вдосконалення податкового адміністрування, підвищення прозорості та покращення надання послуг.
Мета дослідження – зібрати відгуки бізнесу щодо:
- часу та витрат на дотримання податкового законодавства;
- складності податкового адміністрування;
- досвіду платників податків у взаємодії з податковою системою.
Це друга хвиля Глобального опитування в Україні. Перше опитування було проведено у травні 2024 року.
Дослідження проводиться за стандартизованою методологією опитування щодо витрат платників податків на дотримання податкового законодавства, розробленою Світовим банком.
До веб-опитування запрошуються юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Днями посилання на анкету надійде платникам у приватну частину Електронного кабінету та буде поширене на ресурсах ДПС.
Ваша участь є надзвичайно важливою, адже саме реальний досвід бізнесу стане основою для майбутніх змін.
Важливо: Опитування проводиться виключно в дослідницьких цілях. Відповіді будуть зібрані конфіденційно та анонімно і не будуть передані Державній податковій службі чи будь-якому іншому органу влади. Результати будуть оприлюднені лише в узагальненому вигляді і не використовуватимуться для проведення перевірок чи інших контрольних заходів.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/1002666.html
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому або основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються відповідно до ст.ст. 1046 – 1053 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями) (далі – ЦКУ).
Зокрема, згідно із ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму грошей або таку саму кількість речей того самого роду та якості.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти, а також доходи, отримані внаслідок індексації депозиту (вкладу) в гривні (прив’язка курсу національної валюти до курсу іноземних валют відповідно до умов договору) (п.п. 165.1.29 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Тобто, сума коштів, надана юридичною особою - нерезидентом фізичній особі за договором позики, яку фізична особа (позичальник) повинна повернути позикодавцеві у визначений договором термін, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і не відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
При цьому, якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зазначених, зокрема, в п. 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464), на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (із змінами та доповненнями), здійснюється відповідно до ст. 5 Закону № 2464 і розд. V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (із змінами) (далі – Порядок № 1162).
Згідно з п. 1 розд. V Порядку № 1162 у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення такої діяльності, платник єдиного внеску зобов’язаний у десятиденний строк з дня прийняття рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ (далі – заява за формою № 7-ЄСВ) згідно з додатком 5 до Порядку № 1162 та копію відомостей (витягу) відповідного реєстру про припинення, або зупинення незалежної професійної діяльності, або зміну організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Платник єдиного внеску може не подавати заяву за формою № 7-ЄСВ та документи, визначені п. 1 розд. V Порядку № 1162, якщо таким платником до контролюючого органу подано заяву та документи для зняття з обліку в контролюючих органах, відповідно до розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588). У такому разі датою подання заяви для зняття з обліку платника єдиного внеску вважається дата, що відповідає даті подання заяви згідно з Порядком № 1588.
У разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.
Відповідні органи ПФУ та Фонду протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 6 до Порядку № 1162 (п. 2 розд. V Порядку № 1162).
У разі ненадання органами ПФУ та Фонду довідок за формою № 8-СК (додаток 6) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, ПФУ та Фондів за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 7 до Порядку № 1162, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника (п. 4 розд. V Порядку № 1162).
Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку. Датою зняття з обліку зазначених осіб є дата внесення запису до реєстру страхувальників (п. 5 розд. V Порядку № 1162).
Згідно з п. 6 розд. V Порядку № 1162 після зняття з обліку особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 8 до Порядку № 1162.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області стосовно, у якому звітному періоді у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткових організацій благодійною організацією відображаються операції із надання благодійної допомоги комунальному підприємству у формі оплати робіт, якщо благодійна організація виступає платником (третьою стороною) за договором підряду, укладеним між підрядником і замовником (комунальним підприємством) та у попередньому звітному році благодійна організація перерахувала підряднику аванс за виконання робіт, а акт виконаних робіт на суму такого авансу підписано в поточному звітному році, повідомляє.
Відображення у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткових організацій благодійною організацією у статусі неприбуткової організації операцій із надання благодійної допомоги комунальному підприємству у формі оплати робіт у межах статутної діяльності такої благодійної організації здійснюється за правилами бухгалтерського обліку на підставі первинних документів у відповідному звітному (податковому) періоді.
Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44301
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п.п. 2 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам.
Яким чином підтверджується та якими документами, що особа – нерезидент, на користь якої нараховуються дивіденди, проценти, роялті, є бенефіціарним (фактичним) їх отримувачем (власником) з метою некоригування фінансового результату до оподаткування згідно з п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ та звільнення від оподаткування або застосуванням зменшеної ставки податку, передбаченої міжнародним договором України?
Для цілей застосування п.п. 2 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у випадках, коли резиденти – суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.
Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 від. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Враховуючи п. 103.2 ст. 103 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:
а) від отримувача доходу – заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у п.п. «б» п. 103.2 ст. 103 ПКУ;
б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу – заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 ПКУ.
Пунктом 103.3 ст. 103 ПКУ визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов’язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв’язку із здійсненням операції з такої передачі.
Якщо нерезидент – безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов’язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.
Для цілей застосування п. 103.3 ст. 103 ПКУ у випадках, коли резиденти – суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарним (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.
Таким чином, підтвердити, що особа – нерезидент, на користь якої нараховуються дивіденди, проценти, роялті, є бенефіціарним (фактичним) їх отримувачем (власником) згідно вимог ст. 103 ПКУ та п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 ПКУ можна шляхом надання заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та будь-яких документів, які підтверджують фактичне право особи на такі доходи (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів, тощо).
Водночас зазначаємо, що чинне законодавство не встановлює форму єдиного документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, який повинна мати особа на момент виплати.
Разом з цим, слід зазначити, що кожний конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин потребує детального аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати бенефіціарність отримувача (власника) доходу за такою операцією.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (із змінами) (далі – Порядок № 21).
Розрахунок сум ПДВ, не сплаченого платником податку до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, здійснюється у порядку, визначеному розд. V прим. 1 Порядку № 21, у таблиці 2 «Розрахунок сум податку на додану вартість, не сплаченого суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг» додатка 4 (Д4) податкової декларації з ПДВ (далі – Таблиця 2) за операціями, звільненими від оподаткування податком, відповідно до коду пільги, визначеного згідно з довідником пільг.
Таблиця 2 заповнюється у разі здійснення у звітному (податковому) періоді операцій з постачання товарів / послуг, що звільнені від оподаткування ПДВ (п. 2 розд. V прим. 1 Порядку № 21).
В графах 2 «Найменування податкової пільги» та 3 «Код податкової пільги (згідно з довідником пільг)» Таблиці 2 зазначаються дані щодо найменування та коду податкової пільги згідно з довідниками пільг.
У графі 4 Таблиці 2 вказується сума податку, не сплачена до бюджету у звітному (податковому) періоді у зв’язку з отриманням податкової пільги, розрахунок якої здійснюється окремо для кожної з податкових пільг за формулою, визначеною п. 3 розд. V прим. 1 Порядку № 21 без наростаючого підсумку з початку звітного року. У такому розрахунку не враховуються обсяги операцій з придбання товарів/послуг на митній території України у осіб, які не зареєстровані як платники податку, необоротних активів (без ПДВ), що використані в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.
У графі 5 Таблиці 2 зазначається обсяг звільнених від оподаткування операцій з постачання товарів / послуг.
У графах 6 – 9 Таблиці 2 відображаються обсяги операцій з придбання (як у поточному так і попередніх звітних (податкових) періодах) товарів/послуг, за ставками 20 відс., 7 відс., 0 відс. або 14 відс., які у поточному звітному (податковому) періоді використані в пільгових операціях з постачання товарів/послуг.
Таким чином, у разі, якщо для здійснення операцій з постачання брухту чорних та кольорових металів, звільнених від оподаткування ПДВ, утворених при розібранні (демонтажу) основних фондів, товари або послуги не придбавались, то у Таблиці 2 заповнюються лише графи 1 – 5, а графи 6 – 9 не підлягають заповненню.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817):
ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
оптова торгівля тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, – діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі тютюновими виробами або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах;
оптова торгівля алкогольними напоями – діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб;
роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.
Нормами Закону № 3817 не передбачено відповідальності до суб’єкта господарювання, який має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах), за реалізацію таких товарів суб’єкту господарювання, у якого відсутня ліцензія на право оптової/роздрібної торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах) за умови дотримання суб’єктом господарювання-продавцем вимог Закону № 3817, однак здійснення такої реалізації не відповідає визначенню оптової торгівлі алкогольними напоями (крім реалізації алкогольних напоїв суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб), тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Операції з реалізації суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв (крім реалізації алкогольних напоїв суб’єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб), тютюнових виробів/рідин, що використовуються в електронних сигаретах, суб’єктам господарювання які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, відповідають визначенню роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами/рідинами, що використовуються в електронних сигаретах яка потребує отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі такими товарами/продукцією.
Згідно з п. 13 частини другої ст. 73 Закону № 3817 до суб’єктів господарювання у разі здійснення оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених Законом № 3817) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 200 відс. вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Водночас, відповідно до п. 1.4 Інструкції про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.04.2005 № 154 (далі – Інструкція № 154) перевезення, зокрема, алкогольних напоїв автомобільним транспортом у межах України здійснюється за умови наявності оформленої належним чином відповідної товарно-транспортної накладної встановленого зразка форми № 1-ТН /алкогольні напої/ (далі – ТТН № 1-ТН /алкогольні напої/).
Згідно з п. 2.1 Інструкції № 154 у рядку «Одержувач» ТТН № 1-ТН /алкогольні напої/ записуються, зокрема, номер і дата видачі ліцензії на виробництво (оптову або роздрібну торгівлю) продукції, що ліцензується.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо, чи зобов’язаний платник ПДВ подавати додаток Д5 до податкової декларації з ПДВ та відображати обсяги операцій, звільнених від оподаткування відповідно до п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у графі 4 таблиці 1 додатка Д5, з урахуванням того, що положення ст. 199 ПКУ не застосовуються до таких операцій і як у такому разі застосовується п. 199.6 ст. 199 ПКУ при розрахунку частки використання товарів/послуг, повідомляє.
За товарами/послугами, придбаними для використання частково в оподатковуваних операціях та частково в операціях, визначених, зокрема, п. 199.6 ст. 199 ПКУ та іншими, зазначеними у ПКУ (зокрема, підпункти 4 та 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ), податкові зобов’язання з ПДВ, передбачені ст. 199 ПКУ, не нараховуються, однак обсяги таких операцій враховуються при здійсненні розрахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних ПДВ операціях.
Якщо платник податку здійснює з пільгових операцій лише ті, до яких норми ст. 199 ПКУ не застосовуються (зокрема, але не виключно, які визначено у п. 199.6 ст. 199 ПКУ), то такий платник може не визначати частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях, оскільки у нього відсутній обов’язок для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ з урахування такої частки.
В іншому випадку, якщо платник податку здійснює пільгові операції, як ті, до яких положення ст. 199 ПКУ не застосовуються, так і ті, до яких такі положення застосовуються, то такий платник зобов’язаний визначити частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях в загальному порядку, та застосувати її виключно для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за тими операціями, за якими положення ст. 199 ПКУ застосовуються.
Детальніше за посиланням – https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44127.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України наказом від 07.04.2026 № 257 внесено зміни до наказу ДПС України від 21.12.2020 № 744 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» (далі – Наказ № 257)
Наказом № 257 у новій редакції затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі – Державний реєстр).
Оновлений Державний реєстр містить перелік РРО, які дозволені до первинної реєстрації, а також первинна реєстрація яких заборонена, в кількості 210 моделей, а саме:
62 моделі РРО – дозволені до первинної реєстрації;
147 моделей РРО, – первинна реєстрація яких заборонена.
Наказ № 257 розміщено на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/80064.html
Коментарі: 0
| Залишити коментар