20:38
ФОПи – платники єдиного податку (1 – 3 група) мають можливість звітувати за допомогою мобільного застосунку «Моя податкова»
18.02.2026 11:14
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.
► Фізичні особи – підприємці (ФОП), які застосовують спрощену систему оподаткування, мають можливість за допомогою мобільного застосунку «Моя податкова» (розміщено на цифрових платформах AppStore або GooglePlay) подати податкову декларацію платника єдиного податку (1 – 3 група).
► Для цього необхідно:
- ідентифікуватись онлайн за допомогою файлового або хмарного КЕП;
- у розділі «Послуги» обрати «Декларація платника єдиного податку (1 – 2 група)» або «Декларація платника єдиного податку (3 група)»;
- обрати потрібний звітний період та додатки* (за необхідності);
* для платників єдиного податку Додаток 1 та Додаток 2 подається у складі звітності за рік, крім випадків зміни платником системи оподаткування;
- заповнити необхідні додатки;
- зазначити:
• фактичну кількість найманих працівників у звітному періоді;
• обсяги доходу за звітний період;
- зберегти;
- підписати КЕП;
- надіслати.
Довідково: презентаційні матеріали щодо подання податкової декларації платка єдиного податку через мобільний застосунок «Моя податкова» розміщені за посиланням https://tax.gov.ua/mobilniy-zastosunok-moya-podatkova/prezentatsiyni-materiali/879290.html.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Про скасування нарахування єдиного податку, якщо ФОП першої – другої групи вирішила скористатися правом не сплачувати єдиний п
18.02.2026 11:13
Про скасування нарахування єдиного податку, якщо
ФОП першої – другої групи вирішила скористатися правом
не сплачувати єдиний податок
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Пунктом 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене п. 295.2 ст. 295 ПКУ.
Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій).
Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Норми п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (абзац перший п. 295.1 ст. 295 ПКУ).
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).
Для таких платників єдиний податок нараховується контролюючими органами та відображається в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) щомісяця, датою, що відповідає граничному терміну сплати авансових внесків з єдиного податку (наприклад, 20 січня за січень, 20 лютого за лютий тощо).
У разі, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої – другої групи, зареєстрований на тимчасово окупованій території, скористався своїм правом і не сплатив єдиний податок, то щомісяця після граничного терміну сплати контролюючий орган скасовує (зменшує) нарахування єдиного податку, про що в ІКП з’являється відповідний запис.
При цьому скасування нарахування єдиного податку в ІКП здійснюється контролюючим органом автоматично (жодних заяв подавати не потрібно) за умови, що податкова адреса таких фізичних осіб – підприємців станом на дату реєстрації платником єдиного податку першої або другої групи відповідає Переліку територій, з урахуванням визначених Переліком територій дат початку бойових дій або тимчасової окупації.
У випадку, якщо в ІКП нарахування продовжують відображатися, така фізична особа – підприємець має право подати до контролюючого органу письмову заяву в довільній формі (або в електронній формі через Електронний кабінет), до якої додати копії документів, що підтверджують реєстрацію (податкову адресу) на території бойових дій або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, якщо ці дані відсутні в реєстрах або потребують уточнення.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
В які терміни самозайнята особа зобов’язана перерахувати до бюджету ПДФО та військовий збір з допомоги по тимчасовій непрацездат
18.02.2026 11:12
В які терміни самозайнята особа зобов’язана перерахувати до бюджету ПДФО та військовий збір з допомоги по тимчасовій непрацездатності, яку отримує від ПФУ?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що строки сплати податкового зобов’язання визначено ст. 57 розд. ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), п. 57.1 якої, зокрема, встановлено, що податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПКУ.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розд. IV ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Згідно з п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35 прим. 1 ПКУ.
Разом з тим, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПКУ встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
Враховуючи те, що самозайнята особа є щодо себе одночасно страхувальником і застрахованою особою, самостійно нараховує виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, отримує фінансування на спеціальний рахунок, то як податковий агент, зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Таким чином, у день надходження вищезазначених виплат від Пенсійного фонду України на спеціальний рахунок, самозайнята особа, як податковий агент, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір одночасно з отриманням коштів у банку або перерахуванням на поточний рахунок для власного споживання.
При цьому, якщо такі виплати нараховані, але не отримані самозайнятою особою, то податок на доходи фізичних осіб та військовий збір підлягають перерахуванню до бюджету не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування такого доходу.
Якщо останній день строку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору припадає на вихідний або святковий день, то граничний строк їх сплати (перерахування) переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
До уваги резидентів Дефенс Сіті!
18.02.2026 11:11
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому п. 6 ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» (зі змінами та доповненнями) (озброєння, військова та спеціальна техніка (зокрема, безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, активні засоби протидії технічним розвідкам), зброя і боєприпаси), та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі – Оборонні товарі).
Діяльність резидента Дефенс Сіті з енергозабезпечення, охорони, логістики не може вважатися діяльністю з виробництва Оборонних товарів, оскільки не класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010.
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та випробування, які безпосередньо пов’язані з виробництвом Оборонних товарів і є необхідними для доведення таких товарів до стану придатного для використання за цільовим призначенням та прийняттям замовником, являються складовою частиною виробничого процесу Оборонних товарів.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Щодо звільнення від сплати єдиного внеску за себе ФОП, яка перебуває у трудових відносинах та оформила лікарняний по вагітності
18.02.2026 11:00
Щодо звільнення від сплати єдиного внеску за себе ФОП, яка перебуває у трудових відносинах та оформила лікарняний по вагітності і пологах
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 504/96) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовими договором у фізичної особи.
У переліку видів відпусток, визначеному згідно зі ст. 4 Закону № 504/96, передбачені соціальні відпустки, до яких належить, зокрема, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.
Строк та порядок надання оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами визначені відповідно до ст. 17 Закону № 504.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст.ст. 17 та 18 Закону № 504/96, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», та іншими нормативно-правовими актами України (частина третя ст. 21 Закону № 504/96).
Водночас, відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами та доповненнями) загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згідно з ст. 9 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.
Разом з тим відповідно до п. 1 частини другої ст. 8 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1105) роботодавець як страхувальник зобов’язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно із Законом № 1105.
Страховий випадок (за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) – обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби до існування та потребувати страхових виплат згідно із Законом № 1105 (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 1105).
Відповідно до ст. 13 Закону № 1105 до числа страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності належить допомога по вагітності та пологах.
Отже, можна дійти висновку, що відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами є частиною трудових відносин між роботодавцем та працюючої у нього жінки, яка має право на відповідну відпустку. Також роботодавець як страхувальник зобов’язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг. При цьому особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Вказані норми законів кореспондуються із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464).
Згідно з преамбулою Закону № 2464 він визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з ЄДР) (абзац третій п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокрема, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (абзац сьомий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується, зокрема, на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Платниками єдиного внеску визначені фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, базу нарахування єдиного внеску визначено відповідно до пп. 2 та 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (залежно від обраної системи оподаткування).
При цьому особи, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст. 4 Закону № 2464).
Враховуючи викладене, за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено єдиний внесок, зокрема нарахований на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами при оформленні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, фізична особа – підприємець звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Водночас, якщо за окремі періоди, на які припадає відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі менше мінімального страхового внеску, то за такі періоди фізична особа – підприємець здійснює сплату єдиного внеску самостійно на загальних підставах.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
У разі закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування у період дії воєнного стану, такий дозвіл вважається автомат
18.02.2026 11:00
У разі закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування у період дії воєнного стану, такий дозвіл вважається автоматично продовженим
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з п.п. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) рентна плата за спеціальне використання води (далі – Рентна плата) обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування та/або в інтегрованому довкіллєвому дозволі, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.
Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють Рентну плату, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається, зокрема, в дозволах, ставок Рентної плати та коефіцієнтів (п.п. 255.11.3 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).
Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють Рентну плату виходячи з фактичних обсягів використаної води, встановлених лімітів використання води, ставок Рентної плати, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів (п.п. 255.11.4 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).
За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування та/або інтегрованого довкіллєвого дозволу із встановленими в них лімітами використання води Рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання (п.п. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).
За понадлімітне використання води Рентна плата обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками Рентної плати та коефіцієнтами (п.п. 255.11.14 п. 255.11 ст. 255 ПКУ).
Відповідно до частини першої ст. 49 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР (далі – ВКУ) спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (частина друга ст. 49 ПКУ).
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. (частина двадцять перша ст. 49 ВКУ).
Законом України від 16 липня 2024 року № 3855-IX «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» (далі – Закон № 3855), який набрав чинності 08.08.2025, запроваджено інтегрований довкіллєвий дозвіл.
Відповідно до частини двадцять четвертої ст. 49 ВКУ інтегрований довкіллєвий дозвіл видається на підставах і в порядку, визначених Законом № 3855, з урахуванням вимог абзаців другого – четвертого частини шостої ст. 49 ВКУ. За наявності інтегрованого довкіллєвого дозволу отримання дозволу на спеціальне водокористування, умови якого щодо спеціального водокористування визначені інтегрованим довкіллєвим дозволом, не вимагається. На операторів установок, що отримали інтегрований довкіллєвий дозвіл та здійснюють на його підставі спеціальне водокористування, поширюються вимоги ВКУ щодо прав, обов’язків, обмежень та інших умов спеціального водокористування.
Підпунктом 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (в редакції, яка діяла до 18.03.2025) (далі – Постанова № 314) було визначено, зокрема, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2025 року № 288 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314» (далі – Постанова № 288) виключено, зокрема, п.п. 5 п. 1 Постанови № 314, що спричинило неоднозначність у визначенні чинності дії дозвільних документів, у тому числі й спеціального водокористування, починаючи з 18.03.2025 (дати набрання чинності Постановою № 288).
Відповідно до листа Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 24.09.2025 № 77-01/64588-03 згідно з висновками Державного агентства водних ресурсів України (лист від 19.09.2025 № 5207/5/4/11-25) та Державної регуляторної служби України (лист від 08.09.2025 № 4001/20-25) термін дії документів характеру, у тому числі на спеціальне водокористування, строк дії яких закінчився у період воєнного стану, продовжується на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування.
Таким чином, у разі закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування у період дії воєнного стану, такий дозвіл вважається автоматично продовженим на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування, та відповідно спеціальне водокористування із встановленими в дозволі лімітами, строк дії якого закінчився у період дії воєнного стану, не вважається понадлімітним.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Як і на підставі яких критеріїв визначається, що нерухоме майно «використовується у господарській діяльності резидентів Дефенс С
18.02.2026 10:59
Як і на підставі яких критеріїв визначається, що нерухоме майно «використовується у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті»?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 76.3 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поширюється на:
1) об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, за умови що такі об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті) та використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті та/або для проживання їх працівників;
2) будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (НК 018:2023), які на період релокації резидентів Дефенс Сіті не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому п. 6 ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» (зі змінами та доповненнями) (озброєння, військова та спеціальна техніка (зокрема безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, активні засоби протидії технічним розвідкам), зброя і боєприпаси), та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі – Оборонні товари).
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ).
Отже, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який має статус резидента Дефенс Сіті, керується нормами п. 1 п.п. 76.3 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ щодо звільнення від сплати податку на на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасної наявності наступних умов:
об’єкти нерухомості розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності;
об’єкти нерухомості використовуються у господарській діяльності з виробництва Оборонних товарів та/або для проживання працівників резидента Дефенс Сіті;
об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті).
Право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починається з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті та завершується в місяці, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Водночас, об’єкти нерухомості, які розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, та належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності, але не використовуються резидентом Дефенс Сіті безпосередньо у господарській діяльності з виробництва Оборонних товарів, підлягають оподаткуванню податком на нерухомість на загальних підставах.
При цьому, у контексті п.п. 266.2.1 п 266.2 ст. 266 ПКУ (об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості) інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, наприклад, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів, не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Мікроганти на створення або розвиток власного бізнесу: за якою ознакою доходу відображати у додатку 4ДФ до Розрахунку?
18.02.2026 10:59
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 21 червня 2022 року № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» (зі змінами) затверджено, зокрема, Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі – Порядок № 738).
Порядком № 738 визначено умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги, зокрема, фізичним особам, суб’єктам господарювання у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі – мікрогрант).
Для цілей Порядку № 738 суб’єктом господарювання вважається суб’єкт мікропідприємництва чи малого підприємництва (фізична особа – підприємець або юридична особа) у значенні, наведеному в Законі України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» від 09 січня 2025 року № 4196-ІX, крім суб’єктів господарювання державного та комунального секторів економіки (п. 3 Порядку № 738).
Відповідно до п. 1 Порядку № 738 метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.
Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам (зокрема, фізичним особам, фізичним особам – підриємцям) є кошти: Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі – Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Міністерства економіки України (далі – Мінекономіки) «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Пунктом 2 Порядку № 738 встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Слід зазначити, що оскільки дохід у вигляді мікрогранту не пов’язаний з результатом від здійснення господарської діяльності фізичної особи – підприємця, то такий дохід, незалежно від обраної фізичною особою – підприємцем системи оподаткування, оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ), згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.
Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та Фондів та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами КМУ, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України від 17 січня 2019 року № 2671-VІІІ «Про соціальні послуги» (зі змінами та доповненнями).
Тобто, якщо мікрогрант надається на умовах, визначених актами КМУ, виключно з бюджетів та/або Фонду, то такі суми не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу фізичної особи.
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку:
для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);
для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.
Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами) затверджені форма Розрахуноку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Згідно з п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» вказується ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.
Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб суми державної допомоги, які отримує фізична особа – підприємець з бюджетів та Фондів відображаються податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Фізична особа отримала дохід від продажу іншій фізичні особі вантажного автомобіля: чи подається податкова декларація про майнов
18.02.2026 10:58
Фізична особа отримала дохід від продажу іншій фізичні особі вантажного автомобіля: чи подається податкова декларація про майновий стан і доходи?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено ст. 173 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Так, згідно з п. 173.1 ст. 173 ПКУ дохід платника податку на доходи фізичних осіб (податок) від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ, тобто 5 відс. від розміру отриманого доходу.
Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Як виняток із положень п. 173.1 ст. 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абзац перший п. 173.2 ст. 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (абзац другий п. 173.2 ст. 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (абзац третій п. 173.2 ст. 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об’єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового спеціального добровільного декларування, відповідно до підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац четвертий п. 173.2 ст. 173 ПКУ).
Абзацом другим п. 173.3 ст. 173 ПКУ передбачено, що у разі, зокрема, укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.
Відповідно до абзацу шостого п. 173.4 ст. 173 ПКУ під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому ст. 173 ПКУ суб’єкти господарювання, які надають послуги з укладення біржових угод або беруть участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (юридична особа – щомісяця, а фізична особа – підприємець – щокварталу), у порядку, встановленому розд. IV ПКУ, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в якому зазначають інформацію про такі угоди, у тому числі інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку.
Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі – продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому ПКУ порядку, та щомісяця в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, подають до контролюючого органу податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в якому зазначають інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку.
Для цілей п. 173.4 ст. 173 ПКУ платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей (абзац восьмий п. 173.4 ст. 173 ПКУ).
У разі ухвалення судом, третейським судом рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей особою, у власності якої перебував об’єкт рухомого майна, відчужений за таким рішенням, на підставі відображення ним доходу від такого відчуження у складі загального річного оподатковуваного доходу.
Фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі – продажу рухомого майна з іншою фізичною особою є відповідальною згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку та сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів, а в інших випадках – сплачує (перераховує) податок до відповідного бюджету за своєю податковою адресою (підпункти «б» та «в» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
При цьому податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Водночас, порядок подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) визначено ст. 179 ПКУ, згідно з абзацом четвертим п. 179.2 ст. 179 якого обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розд. IV ПКУ.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Враховуючи викладене, фізична особа – резидент (продавець) під час оформлення договору відчуження іншій фізичній особі рухомого майна у вигляді вантажного автомобіля в органі, який здійснює реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів або через товарну біржу, зобов’язана самостійно сплатити до бюджету за своєю податковою адресою податок на доходи фізичних осіб з доходу від продажу такого майна та подати Декларацію за відповідний звітний рік до 01 травня року, що настає за звітним.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Надсилання електронних документів: порядок отримання першої та другої квитанцій
18.02.2026 10:58
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що електронний документообіг між платниками податків та контролюючим органом здійснюється без укладання додаткового договору. Це передбачено пунктом 42.6 статті 42 Податкового кодексу України.
Платник набуває статусу субʼєкта електронного документообігу після направлення до контролюючого органу будь-якого електронного документу у встановленому форматі із дотриманням вимог законів про електронні документи і електронну ідентифікацію та довірчі послуги.
Як працює обмін документами:
- платник формує документ із усіма обов’язковими реквізитами та підписує його кваліфікованим/удосконаленим електронним підписом (КЕП/УЕП);
- документ шифрується та надсилається до контролюючого органу протягом операційного дня;
- після надходження система проводить автоматизовану перевірку – дійсність підпису, відповідність затвердженому формату, наявність усіх обовʼязкових реквізитів та право підпису підписувачем.
Результат перевірки підтверджується квитанціями:
- перша квитанція надсилається автору протягом двох годин після отримання документа (або наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного дня). У ній вказано, чи пройшов документ перевірку;
- якщо перевірка успішна, формується друга квитанція, яка підтверджує прийняття (реєстрацію) документа або повідомляє про його неприйняття із зазначенням причини.
Якщо платник не отримав першу квитанцію в зазначений строк документ вважається неодержаним контролюючим органом.
У разі наявності другої квитанції про прийняття документа, датою і часом його прийняття (реєстрації) вважається дата та час, зафіксовані у першій.
Якщо платник подає кілька примірників одного документа (наприклад, після виправлення помилок), оригіналом вважається останній правильно сформований документ, який надіслано до граничного строку подання та прийнято контролюючим органом.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
