01:13
Леся Карнаух: Запуск автоматизованої системи вже дозволив стягнути понад 100 млн грн податкового боргу з юросіб
18.11.2025 14:33
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/953781.html повідомила.
Запуск автоматизованої системи вже дозволив стягнути понад 100 млн грн податкового боргу з юросіб. Про це розповіла в. о. Голови ДПС Леся Карнаух в інтерв’ю виданню LIGA.net.
Ця сума податкового боргу стягнута більше, ніж з 2 тис. підприємств. Леся Карнаух розповіла, що йдеться про автоматичне стягнення податкового боргу з юридичних осіб з використанням електронних платіжних інструкцій. Цей інструмент передбачений Національною стратегією доходів і працює всього два місяці, але вже демонструє стабільну позитивну динаміку.
«До запуску цієї системи, наприклад, податковий борг обліковувався за підприємством. Ми направляли паперову платіжну інструкцію до банку, де відкритий рахунок у боржника, щоб стягнути. І починалася історія: то коштів немає, то інші складнощі», – зазначила Леся Карнаух.
Нова система повністю змінює підхід – тепер усе відбувається автоматично та прозоро.
«Все згенеровано, сформовано, пов'язано між собою. Кнопочку натиснули, через казну полетіло до фінансової установи. На рахунку є – стягнули», – акцентувала в. о. Голови ДПС.
Нова система мінімізує людський фактор, пришвидшує процес і посилює ефективність боротьби з податковою заборгованістю.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Внесено запис до ЄДР про припинення юридичної особи: протягом якого строку подається остання податкова декларація платника єдино
17.11.2025 13:04
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший п. 49.2 ст. 49 ПКУ).
Пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ встановлено, зокрема, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Водночас, електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється, зокрема, у випадку отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи (абзац сьомий п. 42.6 ст. 42 ПКУ).
Відповідно до п.п. 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПКУ).
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Водночас, згідно з п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.
Зокрема, єдиний податок належить до місцевих податків (п. 10.1 ст. 10 ПКУ).
Форма податкової декларація платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (зі змінами) (далі – Декларація).
На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність / Платникам податків про електронну звітність / Інформаційно-аналітичне забезпечення / Реєстр електронних форм податкових документів розміщена електронна форма Декларації за ідентифікатором форми J0103509.
Отже, після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи, така особа подає до контролюючого органу останню Декларацію за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, наростаючим підсумком з початку року (квартал або півріччя або 9 місяців або рік) до закінчення такого податкового (звітного) періоду або протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду у паперовому вигляді.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Подання податкової декларації про майновий стан і доходи через Електронний кабінет: які документи для підтвердження інформації п
17.11.2025 13:03
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 45.1 ст. 45 розд. II ПКУ передбачено, що платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПКУ місцезнаходження (місце проживання) платника податків є одним із обов’язкових реквізитів, що зазначаються в податковій декларації.
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПКУ та п. 1 розд. IX Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (зі змінами та доповненнями) (далі – Положення), фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР (додаток 12 до Положення) або Заяви про внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб – платників податків щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією та/або номером паспорта за формою № 5ДРП (додаток 13 до Положення) відповідно. Такі зміни стосуються й зміни місця проживання.
Отже, для підтвердження інформації про податкову адресу (місце проживання) платника податку, зазначену в податковій декларації, особа може додати один з таких документів: витяг реєстру територіальної громади; паспорт громадянина України, виготовлений у формі книжечки; тимчасове посвідчення громадянина України.
Водночас, слід зазначити, що кваліфікований електронний підпис – це цифровий аналог власноручного підпису, який гарантує ідентифікацію особи, тобто підтверджує, що документ підписаний саме платником податків.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Про деякі особливості заповнення податкової декларації податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
17.11.2025 13:02
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до абзацу першого п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно з абзацом п’ятим п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території, з об’єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та п. 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) ст. 12 ПКУ та Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1160).
Абзацом третім п. 12.3 ст. 12 ПКУ визначено, що рішення органів, зазначених у частині третій ст. 33 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-V (зі змінами та доповненнями) (крім керівників суб’єктів господарювання), про обов’язкову евакуацію населення є підставою для обов’язкового прийняття відповідним органом місцевого самоврядування або військовою адміністрацією чи військово-цивільною адміністрацією (на територіях, де тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідні сільські, селищні, міські ради) в межах територій, щодо яких прийнято рішення про обов’язкову евакуацію населення, рішень про встановлення податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб.
До таких рішень органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій або військово-цивільних адміністрацій та/або рішень про внесення змін до таких рішень не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, підпунктів 12.3.3, 12.3.4 і 12.3.7 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПКУ, Закону № 1160, частини четвертої ст. 15 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (змінами та доповненнями), Закону України від 01 липня 2014 року № 1555-VІІ «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (змінами та доповненнями).
Крім того, п. 76.3 ст. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для резидентів Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті), встановлено звільнення від сплати Податку починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Звільнення від сплати Податку поширюється на:
1) об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, за умови що такі об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті) та використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті та/або для проживання їх працівників;
2) будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573, які на період релокації резидентів Дефенс Сіті не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 (далі – Декларація).
В графі 18 додатка 1 «Розрахунок № _ у частині об’єктів житлової нерухомості» та графі 17 додатка 2 «Розрахунок № _ у частині об’єктів нежитлової нерухомості» до Декларації відповідно до Довідника податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, та на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого згідно з абзацом першим п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, – зазначається код пільги «18010402», прийнятого згідно з абзацом п’ятим п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ – код пільги «18010403», прийнятого згідно з абзацом третім п. 12.3 ст. 12 ПКУ – код пільги «18010404», прийнятого згідно з п. 76.3 ст. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ – код пільги «18010405».
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Про нарахування резидентом Дія Сіті єдиного внеску працівнику, який працює у нього за сумісництвом, якщо розмір нарахованої заро
17.11.2025 13:02
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до абзацу першого частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платника – резидента Дія Сіті (крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті), який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті, встановлюється:
а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац другий частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464);
б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац третій частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464).
При цьому мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Водночас, ані пп. 2, 3 частини першої ст. 5 Закону № 1667, ані абзацами другим – третім частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464) не передбачено поділу працівників (застрахованих осіб) на штатних та за сумісництвом, натомість визначено умови, при виконанні яких платник – резидент Дія Сіті сплачує єдиний внесок у фіксованому розмірі – розмірі мінімального страхового внеску незалежно від розміру нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Зазначене також відповідає принципу презумпції правомірності діяльності резидентів Дія Сіті, закріпленому в п. 3 частини четвертої ст. 2 Закону № 1667, який означає прийняття рішення на користь резидентів Дія Сіті або заявників у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов’язків резидентів Дія Сіті або заявників, або держави, або державних органів чи органів місцевого самоврядування, або їх посадових осіб.
Враховуючи зазначене, працівнику, який працює у резидента Дія Сіті (крім резидента Дія Сіті, який одночасно має статус резидента Дефенс Сіті) за сумісництвом (у вільний час від основної роботи у іншого роботодавця), єдиний внесок нараховується у розмірі мінімального страхового внеску, якщо такий резидент Дія Сіті у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пунктами 2 та 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
До уваги комунальних унітарних підприємств!
17.11.2025 13:01
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 19 прим. 1.1.51 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ покладено обов’язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.
Пунктом 109.2 ст. 109 ПКУ встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену ПКУ та іншими законами України.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 4 (далі – Розрахунок), передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ.
У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст. 124 ПКУ, та пені відповідно до положень ст. 129 ПКУ.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною другою ст. 327 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Разом з цим, п. 29 частини першої ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 280) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення для юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
Крім того, згідно зі ст. 29 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження стосовно управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків юридичних осіб комунальної власності відповідних територіальних громад.
При цьому відповідно до п. 35 частини першої ст. 64, п. 12 частини першої ст. 64 прим. 1, п. 16 частини першої ст. 66 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами; до доходів загального фонду районних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному районними радами; до доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів належить: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
Водночас слід відмітити, що положеннями ПКУ не регулюється питання щодо термінів прийняття органами місцевого самоврядування рішення стосовно порядку і нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) до місцевого бюджету комунальними унітарними підприємствами, а також необхідності прийняття такого рішення на кожен рік.
Отже, якщо рішенням місцевих рад не прийнято порядок та нормативи відрахувань комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями частини чистого прибутку (доходу), то такі підприємства не здійснюють відрахування частини чистого прибутку (доходу) до місцевих бюджетів та відповідно штрафні санкції за неподання Розрахунку та несплату такого платежу не застосовуються.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Податкова знижка: чи подаються до контролюючого органу разом із податковою декларацією про майновий стан і доходи копії документ
17.11.2025 12:59
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що порядок застосування податкової знижки визначений ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПКУ).
Відповідно до п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Копії зазначених документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ(п.п. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Водночас, для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
Отже, при поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 859, з метою реалізації права на податкову знижку платник податку не зобов’язаний додавати копію реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідку з місця роботи про нараховану заробітну плату, утриманий податок на доходи фізичних осіб та суму податкової соціальної пільги (за наявності) за звітний податковий рік.
Водночас, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб, та підтверджувати необхідними документами, достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Електронний кабінет: порядок подання одним із батьків Облікової картки за ф. № 1ДР/заяви за ф. № 5ДР для неповнолітньої особи
17.11.2025 12:59
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з п. 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) всі фізичні особи – платники податків реєструються в контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) у порядку, визначеному ПКУ.
Порядок реєстрації, внесення змін до Державного реєстру регулюється Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (зі змінами) (далі – Положення № 822).
Фізичні особи незалежно від віку для реєстрації у Державному реєстрі особисто або через представника подають відповідному контролюючому органу Облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка за ф. № 1ДР), що є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі та пред’являють документ, що посвідчує особу (п. 70.5 ст. 70 ПКУ та п. 1 розд. VII Положення № 822).
Слід наголосити, що відповідно до частини другої ст. 21 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (зі змінами та доповненнями) кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України.
Згідно з п. 71 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, особа віком від 14 до 18 років, яка має зареєстроване місце проживання та яка не зареєстрована в Державному реєстрі, під час оформлення паспорта вперше може за її бажанням одночасно зареєструватися в Державному реєстрі з подальшим відображенням інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків у паспорті.
У такому разі Облікова картка за ф. № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві-анкеті, яка подається під час оформлення паспорта громадянина України. Дані, необхідні для проведення реєстрації, у цьому випадку направляються до Державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії.
Послуга ID 14 значно спрощує процедуру реєстрації у Державному реєстрі для дітей, які досягли 14 років. Вона дає можливість особам віком від 14 до 18 років лише за однією заявою у органах Державної міграційної служби України отримати свій перший паспорт разом з реєстраційним номером облікової картки платника податків.
Один із батьків може подати через Електронний кабінет Облікову картку за ф. № 1ДР / Заяву за ф. № 5ДР неповнолітньої особи віком від 14 до 18 років та додати документи, необхідні для реєстрації / внесення змін до Державного реєстру, зокрема документ, що посвідчує особу одного із батьків, та паспорт громадянина України неповнолітньої особи.
У разі подання через Електронний кабінет Облікової картки за ф. № 1ДР / Заяви за ф. № 5ДР неповнолітньої особи віком від 14 до 18 років, на підставі свідоцтва про народження дитини, кожен випадок потребує з’ясування причин неотримання такою особою паспорта громадянина України (як приклад, перебування дитини за кордоном).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Пальне реалізується у споживчій тарі ємністю до 5 літрів: чи потрібно суб’єкту господарювання отримувати ліцензію?
17.11.2025 12:58
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним визначено Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817).
Відповідно до ст. 29 Закону № 3817 оптова торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним. Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Суб’єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.
Згідно з ст. 30 Закону № 3817 операції з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України пального (крім пального виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно) здійснюються за наявності у суб’єкта господарювання, який здійснює відповідні операції, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, або на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.
Поміщення пального (крім пального виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно) у митні режими імпорту, реімпорту, експорту, переробки на митній території, переробки за межами митної території здійснюється шляхом його декларування у порядку, визначеному Митним кодексом України, та за наявності у суб’єкта господарювання діючої ліцензії, визначеної частиною першою ст. 30 Закону № 3817.
Отже, суб’єкти господарювання, що здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним, імпорт ти експорт пального виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно ліцензію на право оптової чи роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального не отримують.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Чи надсилається платнику рішення про автоматичне врахування таблиці даних платника ПДВ?
17.11.2025 12:58
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зі змінами) (далі – Порядок), платник податку на додану вартість (податок, ПДВ) має право подати до ДПС таблицю даних платника податку на додану вартість (далі – Таблиця) за встановленою формою згідно з додатком 5 до Порядку.
Згідно з п. 14 Порядку Таблиця подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника ПДВ.
Пунктом 16 Порядку визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування Таблиці, яке надсилається платнику податку в Електронний кабінет за допомогою електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Податкового кодексу України (далі – ПКУ), законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155).
Відповідно до п. 17 Порядку у рішенні про неврахування Таблиці комісія регіонального рівня обов’язково зазначає підстави такого неврахування.
Таблиця враховується автоматично, якщо виконується умови, визначені п. 18 Порядку.
Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (зі змінами та доповненнями) (далі – Наказ № 557).
Відповідно до п. 2 Наказу № 557 друга квитанція – це електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами електронної ідентифікації, обробки, перевірки обов’язкових реквізитів електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа. Тобто при автоматичному врахуванні Таблиці інформація про це буде зазначена в електронному повідомленні та відображена у другій квитанції.
Отже, у разі неврахування Таблиці платнику ПДВ в Електронний кабінет надсилається рішення технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог ПКУ, законів України № 851 та № 2155, а інформація про автоматичне врахування Таблиці зазначається у другій квитанції.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
