Блог

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, щдо п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлені вимоги щодо складання та подання звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) та повідомлень про набуття або припинення участі у контрольованих іноземних компаніях (далі – КІК).
Відповідно до абзаців першого – восьмого п. 120.7 ст. 120 ПКУ неподання контролюючою особою Звіту – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Несвоєчасне подання контролюючою особою Звіту – тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання, але не більше 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Невідображення контролюючою особою у Звіті відомостей щодо наявних КІК та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами «г» – «з» п.п. 39 прим. 2.5.3 п.39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, щодо наявних КІК – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 3 відс. суми доходу КІК або 25 відс. скоригованого прибутку КІК за відповідний рік, не відображених у Звіті, залежно від того, яке з таких значень є більшим, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен факт невідображення КІК та/або за всі невідображені суми.
Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Згідно з абзацами одинадцятим – тринадцятим п. 120.7 ст. 120 ПКУ сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання Звіту та підтверджувальних документів, передбачених ст. 39 прим. 2 ПКУ.
Неподання Звіту протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів), передбачених п. 120.7 ст. 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 72 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що за порушення, вчинені у період з 01 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, зокрема, до платників податків не застосовуються штрафні санкції – за порушення, передбачені абзацами першим – восьмим п. 120.7 ст. 120 ПКУ, за умови виконання контролюючою особою обов’язків, передбачених ст. 39 прим. 2 ПКУ, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи застосовується відповідальність за відсутність реєстрації в ЄРПН помилково (безпідставно) складених ПН/РК, якщо їх реєстрацію

24.01.2025 09:54

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Відповідно до п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі – Порядок № 520) письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
У разі зайвого (помилкового) складання податкової накладної/розрахунку коригування первинні документи щодо постачання товарів/послуг, зазначених у такій податковій накладній/розрахунку коригування, відсутні, тому для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію зайво (помилково) складеної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платник податків може подати лише письмові пояснення.
При цьому Порядком № 520 визначено право, а не обов’язок платника податків надавати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Враховуючи норми Порядку № 520 та п. 44.1 ст. 44 ПКУ платник податку може не подавати пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН зайво (помилково) складених податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до п. 6 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Оскільки у податковій декларації з ПДВ зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, то відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов’язання, визначені у первинних документах.
Відповідно до п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених пп. «а» - «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до ст. 199 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відс. суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.
Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відс. суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Таким чином, якщо контролюючим органом за результатами проведеної перевірки буде виявлено факт здійсненої операції без реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, то до такого платника податків застосовуються штрафні санкції, визначені п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Який порядок заповнення додатка 3 (Д3) у разі декларування платником податку суми бюджетного відшкодування ПДВ?

24.01.2025 09:53

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ (далі – декларація) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у декларації.
Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21).
У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки. Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пп. 9 та 11 розд. III Порядку № 21).
Підпунктом 4 п. 5 розд. V Порядку № 21 визначено, що платники податку, які відповідно до ст. 200 ПКУ мають право на бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації, зокрема, додаток 3 «Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д3)» (далі – додаток 3 (Д3)).
Подання додатку 3 (Д3) є обов’язковим при заповненні рядка 20.2 декларації.
У додатку 3 (Д3) сума бюджетного відшкодування, визначена у декларації за звітний (податковий) період (рядок 20.2 декларації), відображається окремо:
а) у сумі, зазначеній у рядку 20.2.1 декларації, що перераховується на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг (у відповідних полях вказується сума цифрами, номер рахунка та найменування банку/небанківського надавача платіжних послуг);
б) у сумі, зазначеній у рядку 20.2.2 декларації, що враховується в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у таблиці 1 додатку 3 (Д3)).
У таблиці 1 додатку 3 (Д3) зазначається:
у графі 2 – відповідний код бюджетної класифікації;
у графі 3 – рахунок платежу в Державній казначейській службі України;
у графі 4 – сума цифрами.
Значення рядка «Усього» графи 4 таблиці 1 додатку 3 (Д3) повинно дорівнювати значенню рядка 20.2.2 декларації.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Подання заяви ФОПами – платниками єдиного податку першої та другої груп щодо звільнення від сплати військового збору на період щ

24.01.2025 09:52

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.п. 1.13 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці (ФОП) – платники єдиного податку першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності (далі – ЕРЛН), якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі, яка подається відповідно до п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ.
Згідно з п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі.
Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки або щодо терміну тимчасової втрати працездатності нормами ПКУ не передбачено.
При цьому, нормами п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що, зокрема, платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення порушення терміну сплати авансових внесків по військовому збору, до контролюючого органу подається заява у довільній формі:
- щодо періоду щорічної відпустки – до дати початку відпустки;
- щодо терміну втрати працездатності – до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому закінчився лікарняний (з обов’язковим додаванням витягу з ЕРЛН).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи може платник податків після отримання копії наказу про проведення перевірки самостійно виправити помилки у Заяві за ф. № 20-О

24.01.2025 09:47

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та п. 8.1 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому розд. VIII Порядку № 1588.
Згідно з п. 8.4 розд. VIII Порядку № 1588 заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Відповідно до п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування.
Якщо суб’єкт господарювання виявив помилку у даних щодо об’єктів оподаткування, про які повідомлено контролюючі органи згідно з Заявою за ф. № 20-ОПП, то він повинен подати Заяву за ф. № 20-ОПП з виправленою інформацією про такі об’єкти оподаткування до контролюючого органу керуючись п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588.
Відповідно до п. 50.2 ст. 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПКУ визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Митні декларації, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Заява за ф. № 20-ОПП не підпадає під визначення податкової декларації (розрахунку), тому нормами ПКУ не передбачено заборони подання його до контролюючого органу після отримання копії наказу про проведення документальної перевірки до початку перевірки/у день початку перевірки/під час перевірки.
Відповідальність платників податків за порушення встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах передбачена п. 117.1 ст. 117 ПКУ.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Про отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в

24.01.2025 09:46

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до частини шостої ст. 34 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817) заява про отримання ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, подається заявником до органу ліцензування – територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за місцезнаходженням заявника.
У разі якщо після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у ліцензіата відбулися зміни у відомостях, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Єдиний реєстр ліцензіатів), такий ліцензіат зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі.
Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів подається до органу ліцензування, що прийняв рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, крім випадку зміни місцезнаходження ліцензіата.
У разі зміни місцезнаходження ліцензіата заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі подається до органу ліцензування за новим місцезнаходженням такого ліцензіата.
Згідно з частиною сьомою ст. 72 Закону № 3817 контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
Отже, документи для отримання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, заяву про внесення чергових платежів за таку отриману ліцензію подаються суб’єктом господарювання до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику за місцезнаходженням заявника. У разі зміни місцезнаходження ліцензіата заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі подається до органу ліцензування за новим місцезнаходженням такого ліцензіата, в інших випадках така заява подається до органу ліцензування, що прийняв рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Яким чином ФОПи здійснюють видачу готівки на відрядження або під звіт працівникам?

24.01.2025 09:45

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Статтею 51 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до п. 26 розд. ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148) видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3 до Положення № 148) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Водночас, абзацом четвертим п. 39 розд. IV Положення № 148 передбачено, що фізичні особи – підприємці касової книги не ведуть.
Пунктом 11 розд. ІІ Положення № 148 передбачено, що оприбуткування та облік фізичними особами – підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Згідно з абзацом першим п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405 зі змінами та доповненнями.
Згідно з частиною другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:
– назву документа (форми);
– дату складання;
– назву підприємства, від імені якого складено документ;
– зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
– посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
– особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження та строки подачі Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт) встановлено нормами п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та пп. 19, 20 розд. ІІ Положення № 148.
Звіт складається та подається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» у строки, визначені п.п. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 ПКУ, платником податку (у паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги») (п.п. 170.9.4 п. 170.9 ст. 170 ПКУ).
Звіт подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі, разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат (п. 17 розд. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами та доповненнями).
Враховуючи викладене, фізичним особам – підприємцям при здійсненні видачі готівки на відрядження або під звіт рекомендовано оформляти первинні документи, дотримуючись вимог частини другої ст. 9 Закону № 996.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

ФОП – платник єдиного податку планує здійснювати діяльність у невизначених місцях: особливості заповнення заяви про застосування

24.01.2025 09:44

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява).
Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308 (із змінами).
У Заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).
У разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності, відповідно до п. 298.5 ст. 298 ПКУ, Заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
У разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 ПКУ).
Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (абзац перший п. 299.1 ст. 299 ПКУ).
До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про місце провадження господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).
Формою Заяви передбачено поле 6 «Місце провадження господарської діяльності (індекс, адреса)», в якому зазначається наступна інформація:
- код за КАТОТТГ – зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3);область, район, населений пункт;
- вулиця, номер будинку/офісу/квартири;
- індекс.
Отже, фізична особа – підприємець, яка виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватись вимог ст. 298 ПКУ та зазначати в Заяві обов’язкові відомості, у тому числі щодо місця провадження господарської діяльності.
Якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку планує здійснювати діяльність у заздалегідь не визначених місцях (надання послуг, торгівля на виставках, ринках), то у графі «Область, район, населений пункт» поля 6 «Місце провадження господарської діяльності (індекс, адреса)» Заяви зазначається: «Надання послуг на території України» та/або «Торгівля на території України». При цьому інші графи поля 6 Заяви не заповнюються.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

До уваги платників!

24.01.2025 09:43

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що Міністерством фінансів України наказом від 03.12.2024 № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2024 за №1945/43290) (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2024 року № 657) (далі – Наказ № 618) внесено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів з питань обліку рахунків / електронних гаманців платників податків у контролюючих органах.
Наказ № 618 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.01.2025 № 6 і він набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування витрати за договорами про надання автотранспортних послуг у разі відсутност

24.01.2025 09:41

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно з положеннями частин першої та третьої ст. 909 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2344) товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом № 2344 та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змінами) (далі – Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов’язкові реквізити, визначені Законом № 2344, форму якої наведено в додатку 7 до Правил (абзац перший п. 11.1 глави одинадцятої Правил).
Відповідно до глави першої Правил товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом № 2344 та Правилами.
Відповідно до абзаців другого, восьмого – десятого п. 11.1 глави одинадцятої Правил у разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді (е-ТТН).
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Водночас повідомляємо, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Товарно-транспортні накладні відносяться до первинних документів.
Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається на підставі даних бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 996)).
Частиною першою ст. 9 Закону 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності товарно-транспортної документації, яка підтверджує отримання послуг з перевезення вантажу, у тому числі товарно-транспортної накладної, які відносяться до первинних документів та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, платник податків при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку не має підстав для врахування вартості таких послуг у складі витрат.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Усього 19598. Попередня cторінка | Сторінка 720 з 1960 | Наступна сторінка

Мій gorod.dp.ua:

Вхід на gorod.dp.ua

Федоренко

До уваги контролюючих осіб!