Блог

Федоренко

Декларування інвестиційного прибутку (при купівлі-продажу акцій іноземної компанії): підтвердження отриманих доходів та понесени

04.05.2026 12:01

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб (податок) – резидента України – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою податку, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11 прим. 1 ст. 170 ПКУ.
Отже, доходи з джерел за межами України, отримані від операцій з інвестиційними активами оподатковуються у порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ.
Підпунктом 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Абзацом першим п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозд. 94 розд. XX ПКУ з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів – учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування (абзац дванадцятий п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ).
Відповідно до п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Статтею 13 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної мови» (із змінами та доповненнями) передбачено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.
Згідно з ст. 79 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (із змінами та доповненнями) нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Враховуючи викладене, для підтвердження отриманих доходів та документально підтверджених витрат на придбання інвестиційного активу платники податку пред’являють всі необхідні документи і відомості, пов’язані з виникненням такого доходу та понесених витрат, зокрема, іноземний брокерський звіт, який підлягає перекладу та нотаріальному посвідченню.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Платникам екологічного податку про деякі особливості заповнення звітності

04.05.2026 12:00

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (із змінами) (далі – Декларація). Невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків.
Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші. Зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток 1).
На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність>Платникам податків про електронну звітність>Інформаційно-аналітичне забезпечення>Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 07.09.2023 № 488) за ідентифікаторами форм F0302006 (для фізичних осіб) та J0302006 (для юридичних осіб) разом з додатками.
Згідно з приміткою 8 до Декларації у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – КАТОТТГ) за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація).
У рядку 3 Декларації зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Слід зазначити, що у разі подання копії Декларації в електронній формі за основним місцем обліку платника у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку). При цьому у рядку 3 Декларації інформація не змінюється.
Відповідно до приміток 6 і 7 до Додатка 1 у рядку 3 Додатка 1 зазначається наступна інформація:
у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;
у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за а КАТОТТГ, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.
Для кожного стаціонарного джерела забруднення складається окремий Додаток 1.
При цьому абзацом третім ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.
КАТОТТГ розміщений на вебпорталі Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: Головна/Діяльність/Розвиток місцевого самоврядування/Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.
Перші два символи Кодифікатора «UA», за якими слідують 17 цифр.
Згідно з додатком до КАТОТТГ для позначення об’єктів використовуються наступні скорочення:
1. «Перший рівень» – Автономна Республіка Крим, область, місто, що має спеціальний статус;
2. «Другий рівень» – район в Автономній Республіці Крим, області;
3. «Третій рівень» – територіальна громада;
4. «Четвертий рівень» – місто, селище, село (населений пункт);
5. «Додатковий рівень» – район у місті (у тому числі в місті, що має спеціальний статус);
6. «Категорія об’єкта», де:
«O» – Автономна Республіка Крим, область;
«K» – місто, що має спеціальний статус;
«P» – район в Автономній Республіці Крим, області;
«H» – територіальна громада (прикметникова частина назви територіальної громади);
«M» – місто;
«Х» – селище;
«C» – село;
«B» – район у місті.
При заповненні Декларації та Додатка 1 використовується:
код третього та четвертого рівня за КАТОТТГ (за винятком територіальних громад м. Києва та м. Кривий Ріг з районним поділом, де для кожного району залишено свої окремі рахунки для сплати екологічного податку);
код додаткового рівня за КАТОТТГ для територіальних громад м. Києва та м. Кривий Ріг.
У рядку 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація) та у рядку 3.2 рядка 3 Додатка 1 – код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, тобто коди четвертого рівня за КАТОТТГ, які відповідають категорії об’єкта «М» (місто), «Х» (селище) та «С» (село).
У рядку 3.1 рядка 3 Додатка 1 зазначається код територіальної громади за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення, тобто код третього рівня за КАТОТТГ, який відповідає категорії об’єкта «Н».
При цьому у разі розміщення стаціонарного джерела забруднення у м. Києві та м. Кривий Ріг у рядку 2 Декларації та у рядках 3.1 і 3.2 рядка 3 Додатка 1 зазначаються коди додаткового рівня за КАТОТТГ районів цих міст. По всіх інших містах з районним поділом код додаткового рівня за КАТОТТГ не застосовується.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Операції з ввезення товарів у митному режимі імпорту: деякі особливості заповнення таблиці 2 додатка 4 (Д4) декларації з ПДВ

04.05.2026 12:00

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (із змінами) (далі – Порядок № 21).
Відповідно до п.п. 6 п. 3 розд. V Порядку № 21 у рядку 5 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) вказуються обсяги операцій з:
постачання товарів/послуг, що не є об’єктом оподаткування;
постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пп. 186.2, 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України (далі – ПКУ);
постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування та коригування за такими операціями.
Для платників податку, які заповнюють рядок 5, підприємств (організацій) осіб з інвалідністю та платників податків, які одночасно відповідають критеріям, визначеним п. 68 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, обов’язковим є подання (Д4) (додаток 4) (далі – Додаток 4) до декларації.
У рядку 5.1 (з рядка 5) декларації вказуються обсяги операцій (з урахуванням коригування), які звільнені від оподаткування. Коригування обсягів за такими операціями окремо відображається у рядку 5.1.1.
Додаток 4 до декларації заповнюється в розрізі операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, операцій з постачання послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до ст. 186 ПКУ.
Таблиця 2 Додатка 4 заповнюється у разі здійснення у звітному (податковому) періоді операцій з постачання товарів/послуг, що звільнені від оподаткування ПДВ, у розрізі податкових пільг, які використовуються платником податку, відповідно до коду пільги, визначеного згідно з довідником пільг.
У графах 6 – 9 таблиці 2 Додатка 4 відображаються обсяги операцій з придбання товарів/послуг, які придбані у поточному та попередніх звітних (податкових) періодах, які у поточному звітному (податковому) періоді використані в пільгових операціях з постачання товарів/послуг, за ставками 20 відс., 7 відс., 0 відс. або 14 відсотків.
У разі використання у поточному звітному (податковому) періоді придбаних товарів/послуг одночасно у декількох звільнених від оподаткування операціях, у графах 6 – 9 таблиці 2 Додатка 4 вказуються обсяги придбання таких товарів/послуг пропорційно їх використанню у відповідних пільгових операціях.
Порядок оподаткування ПДВ операцій з ввезення товарів на митну територію України визначено ст.ст. 187 та 190 ПКУ, а порядок віднесення сум до податкового кредиту встановлено ст.ст. 198 – 199 ПКУ.
Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розд. III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Базою оподаткування для тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, що ввозяться на митну територію України, є максимальна роздрібна ціна таких товарів без урахування ПДВ (п. 190.1 ст. 190 ПКУ).
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ. ПДВ, сплачений при розмитненні ввезених на митну територію України товарів, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.
Враховуючи викладене, при реалізації товару, який звільнено від ПДВ та який було ввезено у митному режимі імпорту, при заповненні граф 6 – 9 таблиці 2 Додатка 4 вказується митна вартість товару, зазначена у відповідній митній декларації.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Роботодавцем надана цільова матеріальна допомога працівнику на лікування: за якою ознакою доходу у додатку 4ДФ до Розрахунку від

04.05.2026 11:59

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з п.п. «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку:
для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);
для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджені форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок № 4).
Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку № 4 в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку № 4.
При цьому, згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб сума цільової благодійної допомоги, надана відповідно до вимог п. 170.7 ст. 170 ПКУ відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «169», а кошти або вартість майна надані як допомога на лікування та медичне обслуговування відповідно до вимог п.п. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 ПКУ відображаються у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «143».

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Особливості заповнення деяких полів заголовної частини додатка КІК до податкової декларації про майновий стан і доходи

04.05.2026 11:59

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.
Підпунктом 39 прим. 2 5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ передбачено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.
Форма Звіту, скорочена форма Звіту та Порядок заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254.
При цьому, інформація щодо найменування, місцезнаходження контрольованої іноземної компанії відображається у графах 8, 9 та 13 Звіту таким чином:
у графі 8 Звіту зазначається повне найменування контрольованої іноземної компанії українською мовою;
у графі 9 зазначається повне найменування контрольованої іноземної компанії англійською мовою;
у графі 13 зазначається адреса контрольованої іноземної компанії українською (графа 13.1) та англійською (графа 13.2) мовами.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (із змінами).
Декларація складається з восьми розділів та десяти додатків до неї (п. 1 розд. ІІ Інструкції).
Додатки є складовою Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються винятково за наявності доходів (витрат, інших показників, які підлягають декларуванню), розрахунок яких міститься у цих додатках, крім додатка КІК, який подається фізичною особою – резидентом України – контролюючою особою іноземної компанії, у розумінні ст. 39 прим. 2 розд. I ПКУ, незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування (п. 2 розд. ІІ Інструкції).
Відповідно до п. 9 Інструкції Додаток КІК «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених з частини прибутку контрольованої іноземної компанії» (далі – Додаток КІК) до Декларації заповнюється платниками податку – резидентами України, що визнаються контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії відповідно до ст. 39 прим. 2 розд. I ПКУ.
Додаток КІК заповнюється окремо щодо кожної контрольованої іноземної компанії.
У заголовній частині Додатка КІК відображаються відомості про контрольовану іноземну компанію, зокрема, у полях:
«Повне найменування контрольованої іноземної компанії», – вказується найменування контрольованої іноземної компанії, яке зазначене в реєстраційних документах (у тому числі контрактах/договорах), англійською мовою.
«Місцезнаходження контрольованої іноземної компанії», – вказується місцезнаходження контрольованої іноземної компанії, яке зазначене в реєстраційних документах (у тому числі контрактах/договорах) англійською мовою.
Враховуючи викладене, у полях «Повне найменування контрольованої іноземної компанії» та «Місцезнаходження контрольованої іноземної компанії» заголовної частини Додатка КІК вказується інформація, яка зазначена в реєстраційних документах (у тому числі контрактах/договорах), англійською мовою.
При цьому, така зазначена інформація має відповідати інформації відображеній у відповідних графах Звіту.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

З якого періоду розпочинається відлік граничного строку розрахунків при здійсненні операцій з імпорту товарів?

04.05.2026 11:58

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Статтею 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2473) передбачено, що Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України, та мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У частині другій ст. 3 Закону № 2473 вказано, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно у Законі № 2473.
Відповідно до частин першої і третьої ст. 3 Закону № 2473 відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами НБУ, прийнятими відповідно до Закону № 2473. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону № 2473, застосовуються положення Закону № 2473.
Частиною третьою ст. 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Загальні граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в п. 21 розд. II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5, та в п. 14 прим. 2 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18).
Пунктом 14 прим. 4 Постанови № 18 також визначено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в п. 14 прим. 2 Постанови № 18, з урахуванням вимог п. 14 прим. 3 Постанови № 18 в повному обсязі, з урахуванням вимог п. 14 прим. 3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією).
Відлік встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операціями з імпорту товарів розпочинається з дня здійснення резидентом авансового платежу на користь нерезидента, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива – у частині п’ятій ст. 13 Закону № 2473, передбачає нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку резидента у банку).
Відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів, визначена товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Порушення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за імпортною операцією виникає з моменту його спливу та полягає у неповному виконанні сторонами зобов’язання за зовнішньоекономічним договором.
З цього моменту у резидента виникає обов’язок зі сплати пені, яка нараховується податковим органом на суму заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оформлення митної декларації, яка засвідчує випуск у вільний обіг товарів, що ввозяться на територію України, але не може перевищувати суми заборгованості по здійсненій попередній оплаті і неодержаного товару.
Також, у разі здійснення імпортної операції без увезення товарів на територію України та порушення встановлених НБУ граничних строків розрахунків, нарахування пені податковими органами проводиться на суму заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу резидентом іншому нерезиденту товарів у повному обсязі за межами України.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

До уваги платників ПДВ!

04.05.2026 11:57

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Чи зобов’язаний платник ПДВ складати та реєструвати зведену податкову накладну відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо за результатами документальної перевірки сума занижених податкових зобов’язань врахована в податковому повідомленні-рішенні форми «В4», яким зменшено від’ємне значення?
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Відповідно до п.п. «а» і п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
У разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається, виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПКУ).
Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені в ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у визначених у п. 198.5 ст. 198 ПКУ операціях.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (із змінами та доповненнями), та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений у ПКУ термін.
Згідно з п. 11 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (із змінами), у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися у визначених у п. 11 зазначеного наказу операціях.
Отже, у разі встановлення за результатами документальної перевірки нереєстрації зведеної податкової накладної у такого платника податків виникає обов’язок щодо складання зазначеної податкової накладної відповідно до вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ та реєстрації її в ЄРПН у терміни, визначені у п. 201.10 ст. 201 ПКУ.
Наявність за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення за формою «В4» не звільняє платника податків від складання податкової накладної та реєстрації її в ЄРПН у терміни, визначені в абзаці сімнадцятому п. 201.10 ст. 201 ПКУ.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Щодо отримання інформації про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском

04.05.2026 11:57

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Порядок документального підтвердження стану розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2025 № 416 (далі – Порядок), визначає загальні засади та механізм документального підтвердження територіальними органами ДПС стану розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС (п. 1 розд. І Порядку).
Запит щодо отримання витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС (далі – Запит) подається платником до територіального органу ДПС за основним місцем обліку у паперовій формі або засобами електронного зв’язку в електронній формі згідно з додатком 1 до Порядку з дотриманням вимог Податкового кодексу України, законів України «Про електронні документи та електронний документообіг та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п. 1 розд. ІІ Порядку).
Відповідно до п. 2 розд. ІІ Порядку Запит містить обов’язкові та додаткові реквізити.
Обов’язковим реквізитом Запиту є, зокрема, період, за який платником подається Запит (заповнюється платником самостійно) (абзац четвертий п.п. 1 п. 2 розд. ІІ Порядку).
Період, за який подається Запит (далі – період) – проміжок часу в межах п’яти останніх календарних років з урахуванням календарного року подання Запиту (абзац четвертий п. 2 розд. І Порядку).
Початок періоду – перше число будь-якого місяця календарного року (абзац п’ятий п. 2 розд. І Порядку).
Закінчення періоду – перше число будь-якого місяця календарного року або число місяця, яке відповідає даті подання Запиту (абзац шостий п. 2 розд. І Порядку).

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Роздрібна торгівля з реалізації підакцизних товарів здійснюється в декількох пунктах продажу: подання декларації з акцизного под

04.05.2026 11:56

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має один або декілька пунктів продажу, які розташовані на території підпорядкованій одному органу місцевого самоврядування (за одним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – Код території)) складає та подає декларацію з акцизного податку (далі – Декларація) та заповнює один Додаток 5 до Декларації відповідно до цього Коду території.
Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має декілька пунктів продажу товарів, які розташовані на територіях підпорядкованих різним органам самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються різними контролюючими органами, складає та подає Декларації до кожного контролюючого органу та заповнює Додатки 5 до Декларації окремо за кожним Кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.
Якщо у суб’єкта господарювання пункти продажу розташовані в декількох органах самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються одним контролюючим органом, то платник подає до такого контролюючого органу одну Декларацію з кількістю Додатків 5, що відповідає кількості Кодів територій окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Про особливості оподаткування інститутів спільного інвестування (ІСІ) та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення

04.05.2026 11:55

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Інститути спільного інвестування (далі – ІСІ) та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до положень п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за базовою (основною) ставкою податку на прибуток підприємств за тими операціями, що не звільняються від оподаткування податком на прибуток.
Особливості оподаткування податком на прибуток підприємств ІСІ та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення встановлені у п. 141.6 ст. 141 ПКУ.
Так, згідно з п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 ПКУ звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).
Для цілей п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 ПКУ під активами ІСІ розуміється сформована (оплачена) за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, нерухомості (в тому числі у вигляді неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості та/або подільного об’єкта незавершеного будівництва), майнових прав, вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до п.п. 141.6.2 п. 141.6 ст. 141 ПКУ звільняються від оподаткування суми коштів у вигляді внесків, які надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків та осіб, які уклали договори страхування відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1057), а також осіб, які уклали договори страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника недержавного пенсійного фонду відповідно до Закону № 1057.
Суб’єкти господарювання, що не сплачують податок на прибуток підприємств у зв’язку з отриманням податкових пільг, ведуть облік сум таких пільг, які відображаються у додатку ПП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами) (далі – Декларація).
Сума податку на прибуток підприємств, не сплачена у зв’язку зі звільненням від оподаткування коштів спільного інвестування відповідно до п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 ПКУ та суми коштів у вигляді внесків, які надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до п.п. 141.6.2 п. 141.6 ст. 141 ПКУ є податковою пільгою з податку на прибуток підприємств відповідно до довідників податкових пільг, які затверджуються ДПС, та підлягає відображенню у додатку ПП до Декларації.
Всі інші рядки Декларації у разі наявності відповідних показників заповнюються у загальному порядку.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу (абзац восьмий п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ).
Відображення різниць залежно від видів здійснених операцій та норм ПКУ, які передбачають відповідне коригування фінансового результату до оподаткування, здійснюється у додатку РІ «Різниці» до рядка 03 РІ Декларації.
Відповідно до п.п. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Особливості визначення загального МПЗ платників податку на прибуток підприємств – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПКУ платник податку на прибуток підприємств зобов’язаний у складі Декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального МПЗ.
У додатку МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації, зокрема, зазначається різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Враховуючи те, що ПКУ не містить положень, згідно з якими ІСІ та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення звільняються від сплати податку на прибуток, а передбачено лише звільнення від оподаткування коштів спільного інвестування та коштів у вигляді внесків, які надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, то ІСІ та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, які є платниками податку на прибуток на загальних підставах за операціями, що не звільняються від оподаткування податком на прибуток, повинні здійснювати коригування фінансового результату до оподаткування за такими операціями на різниці, визначені відповідними положеннями ПКУ, та визначати МПЗ у разі володіння (користування) земельною ділянкою, віднесеною до сільськогосподарських угідь, що, зокрема, не є активом спільного інвестування для ІСІ.

Комментарии: 0 | Оставить комментарий

Всего 18370. Предыдущая cтраница | Страница 80 из 1837 | Следующая cтраница

Мой gorod.dp.ua:

Вход на gorod.dp.ua