Всебічний розгляд звернень громадян, задоволення їх законних прав та інтересів – один з пріоритетних напрямків роботи органів державної влади, відповідальним обов’язком службових осіб, фактором забезпечення суспільно-політичної та економічної стабільності у державі.
На виконання вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» із змінами та Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (Закон № 393), Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) забезпечено можливість реалізації громадянами конституційного права на звернення.
ГУ ДПС здійснюється розгляд звернень громадян, які надійшли, як у письмовому, так і в електронному вигляді на електронні поштові скриньки, у тому числі dp.zvernennya@tax.gov.ua, безпосередньо до ГУ ДПС, за завданням ДПС України та від державної установи «Урядовий контактний центр», «Гарячої лінії голови Дніпропетровської ОДА» та сервісу «Пульс».
Так, впродовж січня – травня 2024 року до ГУ ДПС надійшло 330 звернень громадян, з яких усі 330 – це заяви.
Загальна тематика письмових звернень:
- інформування про ухилення від сплати податків – 163 звернення (49,4 %);
- контрольно-перевірочна робота – 60 звернень (18,2 %);
- податок на майно – 29 звернень (8,8 %)
- аграрна політика та земельні відносини – 14 звернень (4,2 %);
- відмова в отриманні реєстраційних номерів облікових карток платників податків – 10 звернень (3,0 %);
- інші питання – 54 звернення (16,4 %).
У порівнянні з аналогічним періодом 2023 року загальна кількість звернень платників податків у 2024 році збільшилась на 194 одиниці.
На виконання статей 22 та 23 Закону № 393 в ГУ ДПС передбачено проведення особистого прийому громадян керівниками ГУ ДПС та керівниками структурних підрозділів ГУ ДПС.
Прийом громадян проводиться відповідно до затвердженого графіку, не рідше двох разів на місяць.
У січні – травні 2024 року посадовими особами ГУ ДПС проведено 4 особисті прийоми громадян.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 252.1.4 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Об’єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об’єкта (ділянки) надр (п. 252.3 ст. 252 ПКУ).
Водночас згідно з п. 255.1 ст. 255 ПКУ платниками рентної плати за спеціальне використання води, зокрема є первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.
Статтею 49 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року № 213/95-ВР зі змінами і доповненнями визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Тобто, суб’єкт господарювання, який має у власності земельну ділянку із свердловиною для видобування підземної води (у т.ч. якщо свердловина була законсервована), для здійснення спеціального водокористування повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування.
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п. 255.3 ст. 255 ПКУ).
Базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та спеціальне використання води відповідно до п. 257.1 ст. 257 ПК дорівнює календарному кварталу.
Платник рентної плати до закінчення визначеного розд. II ПКУ граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений ст. 257 ПКУ, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, податкову декларацію, яка містить, зокрема додатки:
- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин – за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України (п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 ПКУ);
- з рентної плати за спеціальне використання води – за місцезнаходженням водних об’єктів за основним або неосновним місцем обліку (п.п. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 ПКУ, п. 63.3 ст. 63 ПКУ).
Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл на користування надрами (п. 252.23 ст. 252 ПКУ).
Таким чином, суб’єкт господарювання, що придбав земельну ділянку із свердловиною для видобування підземної води (у т.ч. якщо свердловина законсервована) є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та спеціальне використання води, порядок справляння яких визначено розд. ІХ «Рентна плата» ПКУ, та повинен подавати податкову декларацію з рентної плати, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив дозвіл на спеціальне водокористування.
Податкова декларація з рентної плати суб’єктом господарювання подається до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта надр.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
За словами в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталі Федаш, платники регіону у січні – травні 2024 року перерахували до загального фонду державного бюджету понад 922,3 млн грн військового збору. Цей показник перевищив надходження аналогічного періоду 2023 року на понад 2,0 млн грн, або 0,2 відсотки.
Нагадуємо, що військовий збір утримується за ставкою 1,5 відс. від суми загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).
«Ми вдячні платникам за їх відповідальне ставлення до сплати податків і зборів – основного джерела наповнення бюджетів. Наразі сумлінна сплата платежів – це фінансова підтримка держави та зміцнення її обороноздатності, що надзвичайно важливо у нинішній непростий час для підтримки наших захисників», – акцентувала очільниця податкової служби Дніпропетровщини.
Разом переможемо!
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 268.3.1 п. 268.3 ст. 268 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) ставка туристичного збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, у розмірі до 0,5 відс. – для внутрішнього туризму та до 5 відс. – для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
При цьому базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ (п.п. 268.4.1 п. 268.4 ст. 268 ПКУ).
Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджені наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012 із змінами та доповненнями (далі – Правила), регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами) та готелями, виконавцями цих послуг.
Так, п. 1.3 глави 1 Правил визначено, що розрахункова година – це година, яка встановлена в готелі та при настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду й після якої здійснюється заселення в готель.
Відповідно до п. 3.8 глави 3 Правил плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до єдиної розрахункової години – 12-ї години поточної доби за місцевим часом. Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину. Як правило, розрахункова година зазначається у внутрішніх правилах готелю.
Пунктом 3.7 глави 3 Правил встановлено, що договір про надання готельних послуг може бути укладений на визначений або невизначений термін. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12.00 год. дня, наступного за днем прибуття споживача.
Враховуючи вищевикладене, відлік доби проживання розпочинається з 12 години дня, що передує дню виїзду, та триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до частини четвертої ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) визначається Законом № 2464, в частині адміністрування – Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464 (частина друга ст. 25 Закону № 2464).
У випадках повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску, сума недоїмки підлягає списанню (частина сьома ст. 25 Закону № 2464).
Згідно з частиною восьмою ст. 25 Закону № 2464 у разі ліквідації юридичної особи – платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:
- ліквідаційна комісія – щодо юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується;
- юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:
- засновники або учасники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями;
- юридична особа – щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу – платника єдиного внеску, що ліквідується;
- правонаступники юридичної особи – платника єдиного внеску, що ліквідується.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.
Передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства (частина дев’ята ст. 25 Закону № 2464).
Таким чином, юридична особа, фізична особа – підприємець (крім електронних резидентів (е-резидентів)) або фізична особа не може сплатити грошове зобов’язання з єдиного внеску за інших осіб, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе і членів такого господарства.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що 16.03.2024 набрав чинності Законом України від 23 лютого 2024 року № 3603-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» (далі – Закон № 3603).
Відповідно до Закону № 3603 з 16 червня 2024 року платникам надається можливість взаємодіяти з контролюючим органом у режимі відеоконференції, зокрема, під час розгляду матеріалів скарг та матеріалів перевірок (порядок такої взаємодії буде врегульовано відповідними нормативно-правовими актами).
Платник податків особисто або через свого представника може взаємодіяти з контролюючим органом у режимі відеоконференції під час розгляду:
- матеріалів скарг щодо оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів, а також податкових повідомлень особі – нерезиденту (п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України (ПКУ));
- матеріалів скарг щодо оскарження платником податків рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 56.23.2 п. 56.23 ст. 56 ПКУ);
- при розгляді матеріалів перевірки, у т.ч. електронної перевірки (п.п. 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПКУ).
Більше стосовно вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства – в Інформаційному листі ДПС України № 2/2024 за посиланням https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/informatsiyni-listi/772791.html.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відповідно до п. 70.9 ст. 70 Податкового кодексу України та п. 7 розд. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 822), за зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (ДРФО) (картка платника податків (додаток 3 до Положення № 822)), відповідно до порядку, визначеного Положенням № 822 (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку у паспорті). У такому документі зазначається РНОКПП.
У разі необхідності повторного отримання документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, з причини втрати або зіпсування такого документа фізична особа – платник податків подає до податкового органу заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР) (додаток 12 до Положення № 822).
Фізичні особи подають Заяву за ф. № 5ДР особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання – до контролюючого органу за новим місцем проживання або до будь-якого контролюючого органу (п. 2 розд. IХ Положення № 822).
Для заповнення Заяви за ф. № 5ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних (п. 3 розд. IХ Положення № 822).
Підпунктом 4 п. 1 розд. IІІ Положення № 822 визначено, що для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:
- витяг з реєстру територіальної громади;
- паспорт, виготовлений у формі книжечки;
- тимчасове посвідчення громадянина України.
Для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» із змінами (п.п. 5 п. 1 розд. IІІ Положення № 822).
При поданні Заяви за ф. № 5ДР фізична особа зобов’язана подати відповідному контролюючому органу документи (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії за переліком, визначеним Положенням № 822 (п. 1 розд. VI Положення № 822).
Документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, надається протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу.
Громадяни України можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу (п. 8 розд. VII Положення № 822).
За бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, може бути виданий її представнику за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа (після пред’явлення повертається) та її копії (п. 9 розд. VII Положення № 822).
У разі втрати документа, що засвідчує реєстрацію в ДРФО, фізичній особі необхідно подати Заяву за ф. № 5ДР до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу, пред’явити паспорт, та, у разі необхідності, витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи.
Частиною дев’ятою ст. 16 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 5492), передбачено, що замість втраченого або викраденого документа (у тому числі паспорта громадянина України) уповноважений суб’єкт, якщо інше не передбачено Законом № 5492, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.
Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого) та обмін паспорта громадянина України здійснюється відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 із змінами та доповненнями.
У разі втрати (зіпсуття) документа, що засвідчує реєстрацію в ДРФО, а також якщо втрачено паспорт громадянина України, фізичній особі для отримання РНОКПП необхідно:
- отримати у територіальному органі Державної міграційної служби України в установленому порядку новий паспорт громадянина України, замість втраченого або викраденого;
- подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу Заяву за ф. № 5ДР, пред’явити паспорт та витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи;
- отримати документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО у контролюючому органі за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу, пред’явивши паспорт.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).
Не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
Сільськогосподарський товаровиробник – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа – підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, до фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб – підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», із змінами (далі – Закон № 481) виробництво тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.
При цьому згідно із ст. 4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» виробництво – це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція – це продукція, процес перероблення якої завершено.
Крім того, ст. 1 Закону № 481 визначено, що тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.
Отже, фізичні особи та фізичні особи – підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках тютюнової сировини, не повинні отримувати ліцензію.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів – Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ – державним органом, визначеним законом (п.п. 14.1.44 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п. 11 розд. ІІ Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 14 липня 2022 року № 144) залучення банком вкладів (депозитів) від вкладників підтверджується договором банківського вкладу.
За договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом установленого договором строку (строковий вклад (депозит)).
Таким чином, не є доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку кошти, повернуті банком з депозитного рахунку фізичної особи – підприємця на його поточний рахунок після закінчення депозитного договору, якщо зазначені кошти були включені до доходу такого підприємця в період їх отримання.
Коментарі: 0
| Залишити коментар