Блог

Т. Т. І.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податк

29.05.2024 11:15

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ) (подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.2.1п. 298.1 ст. 298 ПКУ));
2) припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 та п.п. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 ПКУ.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Нерухоме майно знаходиться у користуванні на праві довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме

29.05.2024 11:12

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
У зв’язку з внесенням змін до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в частині визначення майнових відносин (цивільних відносин), пов’язаних із довірчою власністю як способом забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, виникають питання щодо оподаткування нерухомого майна, яке знаходиться у користуванні на праві довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно.
Згідно із частинами другою та третьою статті 5971 ЦКУ право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язань (далі – довірча власність) є різновидом права власності на майно, за яким кредитор, який отримав майно у довірчу власність (довірчий власник), не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.
З моменту встановлення довірчої власності право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.
Відповідно до частини другої статті 316 ЦКУ право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору, є особливим видом права власності.
Частиною п’ятою статті 5973 ЦКУ регламентовано, що довірча власність на нерухоме майно виникає з моменту її реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами) визначено, що державній реєстрації прав підлягають:
- право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на майбутній об’єкт нерухомості;
- речові права на нерухоме майно, похідні від права власності:
- право користування (сервітут);
- право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
- право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
- право господарського відання;
- право оперативного управління;
- право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (крім права оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а також права оренди, яке виникло при передачі земельних ділянок в оренду постійним користувачем, емфітевтом у випадках, визначених підпунктом 8 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України);
- право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
- право довірчої власності на отриманий в управління об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
- інші речові права відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) власники об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Власники земельних ділянок є платниками земельного податку, підставою для його нарахування є, зокрема, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269, підпункт «б» пункту 286.1 статті 286 Кодексу).
Враховуючи зазначене, суб’єкти, за якими у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, у т. ч. за кредитним договором, є платниками земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Єдиний внесок – джерело соціального захисту громадян

29.05.2024 11:11

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
За рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску здійснюється фінансування видатків на виплату, зокрема:
• пенсії;
• допомоги по тимчасовій втраті працездатності;
• допомоги по вагітності і пологах;
• одноразові та щомісячні страхові виплати потерпілим на виробництві, членам їх сімей;
• інші види страхових виплат, встановлені законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами (далі – Закон № 2464).
Платниками єдиного внеску є, зокрема:
• роботодавці (частина 1 п. 1 ст. 4 Закону № 2464);
• фізичні особи, які сплачуються єдиний внесок самі за себе:
- фізичні особи – підприємці, у т. ч., які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів)) (частина 4 п. 1 ст. 4 Закону № 2464);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність (частина 5 п. 1 ст. 4 Закону № 2464);
- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (частина 51 п. 1 ст. 4 Закону № 2464);
• особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина 15 п. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Від юридичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровщини надійшло майже 2,0 млрд грн плати за землю

29.05.2024 11:10

З початку 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від юридичних осіб надійшло майже 2,0 млрд грн плати за землю. У порівнянні з січнем – квітнем 2023 року надходження збільшились на понад 87,7 млн грн, або на 4,6 відсотків. Про це повідомила в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш.
Очільниця податкової служби регіону висловила подяку платникам за відповідальність і своєчасно сплачені кошти до бюджетів та звернула увагу, що юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.
Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують особи з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних осіб з інвалідністю або дітей з інвалідністю, які перевозять осіб з інвалідністю (дітей з інвалідністю) з ураженням опорно-рухового апарату (п. 286.7 ст. 286 ПКУ).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Які додатки подаються з податковою декларацією екологічного податку у разі виправлення показників в окремих додатках?

27.05.2024 14:56

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п. 250.1 ст. 250 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) базовий податковий (звітний) період по екологічному податку дорівнює календарному кварталу.
Платники екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів (п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПКУ).
Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, із змінами (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 1 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків: додатки 1 – 6.
Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші.
За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування тип додатка, у якому обчислюється податкове зобов’язання для такого об’єкта оподаткування, до Декларації не додається.
У разі виправлення показників в окремих додатках до поданої звітної Декларації суб’єктом господарювання подається:
- до настання граничного терміну подання звітної Декларації – звітна нова Декларація разом з усіма додатками, в яких обчислюються податкові зобов’язання за відповідними видами об’єкта оподаткування;
- після настання граничного терміну подання Декларації – уточнююча Декларація разом з тими додатками, в яких виявлені помилки, та у зв’язку з цим уточнюються податкові зобов’язання за відповідним видом об’єкта та/або додатки за об’єктами оподаткування, які не були подані разом зі звітною Декларацію.
При цьому згідно з п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Щодо відображення роботодавцем у звітності суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, нарахованої та виплаченої

27.05.2024 14:56

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП) роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений ст. 116 КЗпП строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами) визначено структуру заробітної плати, до якої включаються основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, згідно з п. 3.2 розд. III Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак винятки, передбачені п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Оскільки, дохід у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності (лікарняні) не включається до складу заробітної плати, то оподаткування такого доходу здійснюється у загальному порядку визначеному розд. IV ПКУ, тобто за ставкою податку на доходи фізичних осіб 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок № 4).
Згідно з п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» вказується ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (далі – Довідник ознак доходів) додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.
Відповідно до Довідника ознак доходів інші доходи відображаються податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Враховуючи викладене, суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), нараховані та виплачені працівнику в наступні місяці після дати звільнення, відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи повинні ФОПи – платники єдиного податку третьої групи та ПДВ зберігати первинні документи?

27.05.2024 14:55

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з абзацом другим – четвертим п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ), ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Вимоги п. 296.1 ст. 296 ПКУ не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи – електронними резидентами (е-резидентами) (абзац шостий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405 зі змінами та доповненнями.
Крім того, п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами) (далі – Закон № 265) встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, та забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об’єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ (п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються, зокрема, фізичними особами – підприємцями, у тому числі такими, що обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.3 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Строки зберігання документів та інформації, визначені п. 44.3 ст. 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків, зокрема, документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів, що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.
Отже, ст. 44 ПКУ встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов’язань контролюючими органами.
Слід зауважити, що п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлено, що для контролюючого органу та платників податків зупиняється відлік строку давності щодо документальних планових та позапланових перевірок, які не проводяться згідно з підпунктами 69.2 прим. 2, 69.35 прим.1 та 69.35 прим. 2 п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Для платників податків продовжуються строки зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, на період зупинення відліку строку давності, передбаченого абзацом першим п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
За незберігання первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, та первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг, до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи – платників ПДВ (незалежно від здійснюваних видів господарської діяльності) застосовуються штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПКУ, зокрема, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Водночас, відповідно до п.п. 69.28. п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Фізичні особи – власники елітних авто спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровщини понад 4,2 млн грн транспортного податку

27.05.2024 14:53

З початку 2024 року місцеві бюджети Дніпропетровської області від платників транспортного податку – фізичних осіб отримали понад 4,2 млн гривень. Порівняно з січнем – квітнем 2023 року надходження збільшились майже на 3,2 млн грн, темп росту склав 397,1 відсотків.
Нагадуємо, що базою оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Сумлінність платника податків – прозора господарська діяльність

27.05.2024 14:52

Державна податкова служба України нагадує, що при здійсненні будь-якої господарської діяльності необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства України, оскільки це обов’язок кожного платника податків нашої держави.
Разом з тим є випадки недотримання платниками податків вимог чинного законодавства України.
Так, співробітниками територіальних підрозділів податкового аудиту ДПС у квітні 2024 року проведено понад 140 фактичних перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю побутовою технікою та електронікою. За результатами перевірок встановлено факти не проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО.
Як наслідок, до платників податків будуть застосовані штрафні санкції в розмірі понад 6,5 млн гривень.
Державна податкова служба України зазначає, що лише сумлінне виконання платниками податків визначених законодавством обов’язків, у т.ч. із фіскалізації розрахунків, є запорукою сталого розвитку бізнесу та відсутності санкцій з боку контролюючих органів.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Розрахунковий документ на проїзд автомобільним транспортом

27.05.2024 14:51

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Cуб’єкти господарювання у сфері надання послуг пасажирського автомобільного транспорту зобов’язані проводити розрахунки з дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) з обов’язковою видачею розрахункових документів встановленої форми та змісту.
При цьому законодавство у сфері надання послуг пасажирського автомобільного транспорту складається, зокрема, з Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі – Правила), та наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2006 за № 1065/12939.
На сьогодні суб’єкти господарювання при наданні послуг, приймаючи до оплати готівкові кошти та/або електронні платіжні засоби, зобов’язані проводити розрахунки за них через реєстратори розрахункових операцій/ програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) та надавати споживачам послуг відповідні розрахункові документи.
Разом з цим згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265 РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті.
Друкарство – принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення, здійснюється в друкарні.
Звертаємо увагу, що обов’язковими реквізитами зазначених документів є їх назви – «талон, квитанція, квиток» (далі – проїзні документи).
Тільки проїзні документи, виготовлені у спосіб, передбачений пунктом 4 статті 9 Закону № 265, зокрема, з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, можуть вважатися відповідними розрахунковими документами.
Так, відповідно до Правил пасажир повинен мати проїзний документ.
Враховуючи зазначене, суб’єкти господарювання, які надають послуги пасажирського автомобільного перевезення мають право не застосовувати РРО/ПРРО та розрахункові книжки лише у разі продажу проїзних документів з нанесеними друкарським способом серію, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті.
Проїзні документи, які не відповідають вказаним вимогам, не приймаються як розрахункові, видача зазначених документів споживачам послуг є порушенням порядку проведення розрахунків.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Усього 2265. Попередня cторінка | Сторінка 34 з 227 | Наступна сторінка

Мій gorod.dp.ua:

Вхід на gorod.dp.ua