Зберегти спадкоємність поколінь

Урочисті збори пройшли біля меморіалу, на якому викарбувані прізвища 160 студентів, аспірантів і викладачів, які з університетських аудиторій пішли до лав Червоної Армії і загинули на полі бою. За роки Другої світової в Україні загинуло понад вісім мільйонів людей. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин... У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. Загинуло близько шістдесяти мільйонів людей, пережиті лихо й страждання безмежні.

Учасники зібрання вшанували пам'ять загиблих і привітали ветеранів Великої Вітчизняної війни, які й сьогодні передають свої знання і життєвий досвід студентам. Ветеранська організація ДНУ завжди була однією з найчисленніших у Жовтневому районі. Сьогодні вона нараховує 19 учасників бойових дій і 115 ветеранів тилу.

З вітальним словом до представників великої університетської громади звернулися ректор ДНУ ім. О. Гончара професор Микола Вікторович Поляков; голова ради ветеранів університету Валентин Олександрович Балакін; доцент кафедри фізичної та неорганічної хімії, учасник АТО – Юрій Григорович Криштоп.

Зокрема, ректор Микола Поляков відзначив: «Ветеранам тієї страшної війни, які дожили до наших днів, нині далеко за вісімдесят і навіть за дев’яносто. Перед їхніми очима промайнуло бурхливе ХХ століття і розпочалося не менш драматичне ХХІ-е. На їхню долю випала і радість Перемоги, і мужність достойно й чесно жити в усі часи. Мудрість і досвід ветеранів, безумовно, є суперповчальним й надихаючим прикладом для усіх нас. Тим більше в умовах нашого грізного сьогодення, обпаленого війною на сході України небувалого піднесення патріотичної самосвідомості народу, особливо молоді, піднесення, якого, мабуть, не спостерігалося з часів Другої світової. Ось чому всім нам надзвичайно важливо зберегти цю зовні невидиму, але реально існуючу нитку спадкоємності поколінь, яка додає визначеності й стабільності ситуації нинішній. Адже знати правду історії, пам’ятати і шанувати подвиг батьків, дідів і прадідів, пишатися співпричетністю до їхнього життя, відчувати себе їхніми нащадками, бути схожими на них, діяти як вони у цей непростий для України час – це і є справжнім патріотизм в сучасному його розумінні. Тож будьмо гідними героїв того легендарного покоління!»

Від молодого покоління ДНУ до слова був запрошений студент факультету систем та засобів масової комунікації Роман Попов. «Вже давно промайнули роки, коли наша земля захлиналася в крові великої війни, - звернувся до гостей студент. – Від тих страшних подій залишилися лише братські могили, розкидані по всій Європі, та пам’ять у серцях людей, які стали свідками цієї непоправної помилки людства. Шановні ветерани та діти війни, не вірте різним чуткам, що сучасна молодь не шанує вас та ваші героїчні вчинки. Ви – люди міцного гарту, вічний приклад для наступних поколінь. Ми цінуємо все те, що ви для нас зробили. Завдяки вам ми маємо майбутнє, тому ми, в свою чергу, шануємо минуле. Не можна не згадати про те, що відбувається на Сході України. На жаль, війна знову повернулася в наш дім. Але цього разу ми не допустимо таких великих руйнувань та втрат». Роман зачитав власну поезію:

Життя циклічне, тому має здатність
Повторюватися через певний час.
Фактично, вся історія – це власність
Цього життя, яке тримає нас.

В полоні ось цього круговороту,
В якому все чергується отак –
Війна і мир, стабільність і турбота,
І не зламати сталість цю ніяк.

Але не можна далі так нам жити,
Тож я знайду магічний еліксир,
Щоб сталість докорінно цю змінити –
І в світі чергувався з миром мир.

Пам’ять жива, допоки ми кладемо квіти до вічного вогню, допоки вивчаємо історичне минуле. Так сталося, що й сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному, нашим військовим і державі. Будьмо мужніми, збережімо державу, збережімо себе!