Алея пам’яті. Зауваження родичів загиблих

Дванадцятого травня у Дніпрі урочисто відкрили Алею Пам’яті, присвячену Небесній Сотні та загиблим бійцям АТО. Створення подібного монументу — необхідний для нашого суспільства крок, вважають родичі полеглих воїнів. Проте вони мають кілька зауважень щодо виконання проекту.

Дружина загиблого бійця Тетяна Хорольська виділяє кілька проблем. Найперше звертає увагу, що не передбачено місць для сидіння.

«Вік багатьох матерів не дозволяє довго стояти. До того ж, це емоційний стрес. Їм необхідно мати можливість сісти, і сидіти поруч, а не далеко у сквері», — вважає Тетяна.

Крім того, вона незадоволена відсутністю дат життя та смерті під світлинами.

«Я розумію, що це не цвинтар, але діти, що приходять на Алею, мають знати, у якому віці воїни були готові прийняти на себе цей тягар та піти захищати країну», — підкреслює активістка.

Якість світлин також викликала дорікання. Мати загиблого бійця Тетяна Решетняк наголошує: облич воїнів взагалі могло не бути на монументах. Вона разом з активістками та активістами півроку переконувала замовників проекту в необхідності такого оформлення. Але кінцевий результат її шокував:

«Коли я прийшла на відкриття, то не змогла знайти сина. Зі мною сталася справжня істерика. Потім мене підвели, вказали, де його світлина, - я його просто не впізнала. Мені потрібно, щоб він був схожий на себе».

Також Тетяна Решетняк обурена форматом відкриття:

«Скажу чесно, нас, батьків, образили. Поставили десь осторонь, за стрічкою. Ніби це зроблено не для нас у першу чергу».

Ольга Бойко втратила в АТО сина. Вона звертає увагу на відсутність логістики: світлини розташовані в довільному порядку, без групування за військовими частинами чи місцями загибелі.

«Ми вдячні команді, яка втілила цій проект у життя. Проте хочемо побажати їм прислухатися до народу», — наголошує вона.