Легенды Днепра: Где в нашем городе пели мавки и бегали огнедышащие псы?

История нашего города полна легенд и загадок.

Легенды и предания окружают события, происходившие в нашем городе несколько десятков лет назад. Что уж говорить о более древних временах, от которых до наших дней зачастую не дошло никаких документальных подтверждений передаваемого людьми из поколения в поколение.

Большинство древних легенд Днепра связано со старыми поселениями, существовавшими на территории современного областного центра. И, в частности, - с древним поселением запорожского казачества Каменка, которое около века назад вошло в городскую черту Екатеринослава и сейчас расположено в Амур-Нижнеднепровском районе.

Эти истории и легенды бережно собрали и представили в группе Історія Старожитньої Кам'янки.

Вот что в этой группе рассказывают о дивных явлениях, происходивших в этих местах:

«Трохи про кам'янську містику.

Попросили якось Світлану Сподинець-П'ятницю зібрати сімейні легенди та перекази. Зазвичай такі історії важко знайти в документах, вони передаються усно з покоління в покоління. Тому цікаво б їх зафіксувати, як частину нашої духовної культури та народних вірувань.

Отже, цитуємо Світлану.

"Записала декілька цікавих історій, які в дитинстві чули я і мій чоловік, про надприродні явища в нашій Кам'янці.

Зі слів мого дідуся, він був свідком так званого "мавченого співу" на озері Шпакове. Будучи ще парубком, він повертався додому з вечорниці, йшов берегом додому, та почув загадковий спів надприродніх істот. З розповідей місцевих, то співали мавки. Спів був такий, що аж волосся дибки ставало, тому дідусь швидко втік з того містичного місця.

Ще одну історію розповідала моя бабуся. Коли вона їхала зі своїм батьком на підводі в степ, якась сила почала їх збивати з шляху, здавалося що навколо стояла суцільна вода, дуже довго вони намагались об'їхати воду, та було марно.

Її батько побачив, що з копит коней підіймається курява, а води і близько не було, так вони вийшли на прямий шлях.

Моя матуся розказала про аномальні місця на озері Карпенкове. В районі між Глинищатами і Розсадкою ближче до Карпенково було три великі камені (та місцина на фото), проходячи повз них люди збивались зі шляху, блукало їх по толовці, та підводило до води, додому не пускало, потрапляли на правильний шлях аж під ранок.

Зі слів чоловіка в дитинстві він чув розповіді про відьмака. До революції в Кам'янці, в районі базарю жив відьмак.

Місцеві жінки з ним чи посварились, чи розпускали плітки, розізлили його цим. Коли вони були на базарі, він на них глянув, і їм здалося що вони бредуть в воді, задерли спідниці і осоромились.

Другий випадок, коли поліцейський замахнувся на нього шаблею, швидко відкинув її в бік з криками "змія!".

Ще така історія трапислась з моїм прадідом. За кілька днів до трагедії, він працював на базарянському млині і коли йшов на роботу, перед вискочила якась істота схожа на собаку, з її пащі вилітав вогонь, вона намагалась його вкусити. Це було як попередження про щось погане, через декілька днів після цього він загинув на млині, через нещасний випадок, в жернова затгнуло його руку.

Отак наші предки жили в тісному зв'язку з природою, помічаючи те, що ховається від зору людей сьогодення. Їм ці таємниці відкриваал природа, мабуть вони були того варті"».

Верить этим историям или нет, каждый читатель может решить сам. Но порой в нашей жизни происходят самые невероятные вещи…