Як дніпровські залізничники наближають нашу Перемогу

Щодня близько 200 машиністів локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол ризикують життям, доставляючи вантажі до зони бойових дій та вивозячи звідти людей.

…На території депо Нижньодніпровськ-Вузол на вічну стоянку встановлено паровоз Ер-786-87 1930-х років випуску. Як пояснює мені заступник начальника депо з експлуатації Юрій Степаненко, 2007 року цей паровоз було знято з «бойового чергування» на базі запасу та встановлено як пам'ятник до 75-річчя цього депо. Цьому трудязі напевно довелося ризикувати під кулями та бомбардуванням гітлерівських фашистів. І у страшному сні парова машина не могла уявити, що його правнукам-електровозам та їхнім бригадам доведеться ризикувати життям під обстрілами фашистів 21 століття.

Наша довідка. За 250 днів війни Укрзалізниця евакуювала 4 мільйони українців, у тому числі мільйон дітей. 600 тисяч із них було перевезено за кордон. Було евакуйовано 112 тисяч тварин. Спеціальними медичними поїздами було перевезено 2 тисячі поранених. Також було перевезено понад 220 тисяч тонн гуманітарної допомоги, 3 мільйони поштових відправлень, 14 мільйонів тон зерна.

Багато залізничників Дніпра пішли битися з рашистами на фронт. Найважливішу місію виконують і ті, хто здійснює перевезення щодня в умовах війни. При цьому машиністи та інші члени поїзних бригад щодня ризикують опинитися під обстрілом ворога.

Це довелося пережити і машиністу тепловоза 1 класу Володимиру Цикаленко, який у цій професії – понад 20 років. Він визнає, що з початку війни умови роботи дуже змінилися. Але це не впливає на його рішучість виконувати свою роботу. У бойових умовах йому вже довелося здійснити понад десять рейсів.

У двох випадках бригада цього машиніста була за крок від загибелі.

– На початку квітня ми здійснювали евакуацію пасажирів із Краматорська, – згадує він. – Під час руху почули гомін із боку хвоста поїзда. Побачили літак, що низько летить, за розпізнавальними знаками - ворожий. Страшно уявити, що міг зробити, але, очевидно, він потрапив у зону обстрілу наших сил ППО. Літак викинув теплові пастки і різко пішов нагору… А на станції Лозова наш потяг потрапив під ракетний обстріл. Тепловоз серйозно постраждав, ми, на щастя, обійшлися без поранень. І таких випадків було чимало.

Володимир Цикаленко та його помічник Владислав Загороцький за виявлену мужність були удостоєні спеціального нагородного листа «Залізний герой» 3-го ступеня.

За сто метрів від вибуху ракети довелося виявитися й машиністу електровоза Руслану Шинковському.

- Ми вели важко завантажений потяг у районі однієї зі станцій обслуговування Придніпровської залізниці, - розповідає він про той епізод. – Коли буквально за сто метрів від нас ударила ракета. В електровозі вибило шибки, пом'яло корпус, почалася пожежа. Нашим головним завданням було зупинити потяг, щоб він не втратив керування та не влетів на повному ході на станцію. Це, на щастя, вдалося… Напруга у роботі під час війни, безумовно, зросла. Але цю відповідальну роботу треба виконувати.

Євген Поляков з 1998 року працював машиністом, а останні 7 років він не лише продовжує водити склади, а й як машиніст-інструктор навчає цій важливій професії своїх колег.

– Локомотивні бригади і у мирний час працювали у складних умовах, працюючи і вдень, і вночі, рідко бачачи своїх рідних, – розповідає Євген. – А з початку війни ця робота стала ще складнішою та відповідальнішою. Наші бригади забезпечують рух спеціальних поїздів до лінії фронту, вивозять із зони бойових дій цивільних осіб евакуаційними поїздами. При цьому локомотивники під час повітряної тривоги та обстрілів не можуть зупинити поїзд, побігти у сховку. Щодня наші машиністи готові до будь-яких несподіванок і ризикують своїм життям. Але всі виконують свій обов'язок сміливо та відповідально.

І за це і машиністам, і всім працівникам Придніпровської залізниці – особлива честь та хвала!