В составе 93-й бригады «Холодный Яр» рашистов бьет целая семья

За нашу Победу сражаются Виктор Вергун, его сын Владимир и брат Леонид.

С начала Большой войны уже частыми случаями стали истории семейного героизма. К ушедшим на фронт отцам присоединяются их сыновья. За мужьями на фронт уходят жены...

Об истории такой удивительной семье рассказали в 93-й Днепровской Отельной механизированной бригаде «Холодный Яр»:

«Коли ворог заганяє країну в темряву і морок, є ті, хто запалюють світло. Ті, хто вселяє надію, передусім, піхоті. Та й всім нам! Адже коли снаряди «Градів» обрушуються на голови російським військам на Бахмутському напрямку, це вселяє віру, що зло буде подолане.

Одні з тих, хто запалює полум’я - бійці реактивного дивізіону 93-ї бригади Холодний Яр. В цьому підрозділі воює ціла сім’я: 37-річний Леонід Вергун, його рідний брат 48-річний Віктор і його син 22-річний Володимир. Командири ними дуже пишаються, адже чоловіки мають золоті руки. Леонід і Віктор у цивільному житті займалися ремонтами автомобілів, а нині – обслуговують «Гради». А також забезпечують товаришів паливом, продуктами, підвозять боєприпаси. Наймолодший Вова – навідник.

«Ми з братом постійно разом. А малий – навідник на БМці. Більше ризикує, тому хвилюємося за нього сильно. Хоча зараз такий час, що і в тилові частини може прилетіти ворожа ракета», - каже Леонід.

Він служив у бригаді на ТЗМ – транспортно-заряджальній машині – з 14-го року, першої хвилі мобілізації. Коли звільнився у 2015-му році, на його місце прийшов брат Віктор. Вова почав служити у бригаді у 2018-му році. А коли розпочалася повномасштабна війна, чоловіки одразу ж зателефонували у рідний дивізіон, аби воювати разом.

Війна зачепила не лише воїнів, а й їхні сім’ї. Наприклад, Леонід живе у Високопіллі, що поруч із Кривим Рогом. Саме поблизу його рідного дому проходила лінія фронту. А батько братів мешкає на Херсонщині і пройшов всі жахи окупації. Його населений пункт – Старосілля – був під постійними обстрілами, і чоловікові доводилося жити у підвалі. Після звільнення Херсонщини сини нарешті змогли поспілкуватися з батьком телефоном.

Одна з машин, яку доводиться обслуговувати братам – трофейна. «Росіяни на Сумщині, коли відступали, ховалися серед місцевих, переодягалися у цивільний одяг, залишали техніку. Саме тому Збройні Сили України отримали гарні трофеї, боєприпаси. Українська армія дуже потужна! Сподіваємося на перемогу, бо вже хочеться повернутися до сімей», - кажуть чоловіки.

Тож, саме завдяки людям, які пішли захищати свою країну цілими сім’ями, саме завдяки тим, хто їм допомагає та підтримує, наш потяг під назвою «Україна», що нині їде в темному тунелі, невдовзі побачить світло. І це світло неодмінно переможе темряву!».

Фото со страницы 93 бригады.