У Києві з величезним успіхом відбулася вистава дніпровського театру ДраміКом

На сцені столичного театру Лесі Українки наші земляки презентували свою нову роботу, драматичну виставу «Всупереч».

Нагадаємо, що ця вистава присвячена подіям нинішньої Великої війни. А також – 400-річну історію нашого протистояння сусідній державі-агресорові. Росія за ці роки у сумі нападала на Україну 54 рази! Прем'єра цієї вистави у Дніпрі відбулася минулої осені, про що докладно писав Міський сайт.

А тепер цю роботу було показано київським глядачам.

У столиці вистава «Всупереч» викликала величезний успіх та резонанс. Ось що про це розповіли у Національному музеї Революції Гідності:

«Єдиний і прем'єрний показ у Києві приурочили до річниці повномасштабного вторгення росії, актори зіграли на сцені театру імені Лесі Українки.

Виставу поставив режисер Антон Меженин, у ній об'єднав 4 документальні уривки із п’єс "Садити яблуні" Ірини Гарець, "Руський Воєнний" Ігоря Білиця, "Коти-біженці" Людмили Тимошенко та Марини Смілянець та "Я норм" Ніни Захоженко, написані після 24 лютого 2022 року.

Після вистави глядачі поділилися своїми враженнями:

Одінцова Олена, глядачка, студентка:

Мені як людині, що провела більшу частину війни в окупації, було важко спостерігати за виставою, особливо ось ці переписочки: “Як ти? Я – норм” – це мене й досі стосується, бо в мене родина перебуває в окупації до цього дня. Дуже круто вирішив режисер щодо котів-біженців, це так цікаво. Актори проживали виставу, вистава просто неймовірна, я бачила багато вистав, але ця, мені здається, просто “вау”.

Тетяна В’ятчена, глядачка, бібліотекар:

Сльози в очах стояли. Усю виставу серце калатало. Такий день, що про це треба нагадувати, говорити. Було дуже важливо те, що згадали історію, пройшлися по всіх етапах історії, нагадали, які війни велися, якими силами це робилося, це тепер дуже важливо.

Тетяна Конорова, глядачка:

Зачепило все, сподобалося все. Це було щось неймовірне. Ми прожили все наше життя, всі наші емоції, весь цей рік, згадали про всі ситуації, як ми тут сиділи в Києві. Актори грали дуже щиро, мені навіть здалося, що в них теж були сльози, як і в нас. Тут є екскурс в історію й коротко зібрано всі основні війни та події, мені було дуже цікаво. Це факти, і дуже підкупає цей натуральний діалог реальних людей.

Литвиненко Руслан, глядач, брат загиблого військового Владислава Литвиненка:

Вистава дуже різнопланова, в ній так багато всього сховано – і просвітницька роль, і емоції викликає, розповідає про багато шарів різних людей, їхні відчуття й почуття. Дуже все динамічно, багато цікавих сцен, музика просто чудова. Актори так зіграли, так напружено, так тремтіло, аж дрож пробирав, я вважаю, що це дуже класно.

Литвиненко Віра, глядачка, мати загиблого військового Владислава Литвиненка:

Дуже потужна вистава, хореографія та драматургія круті, ми пережили все, що відбувалося за цей рік, це і глибинний сенс… Я хотіла б, щоб цю виставу в усіх містах і селах Донбасу показали. Андрющенко Анна, глядачка:

Те, що на річницю показали цю виставу, дуже влучно. Усередині було багато емоцій, були й сльози. Мені дуже сподобалося. От на початку, коли кожен актор виходив і проговорював роки війн, – коли ти розумієш увесь масштаб, розумієш, скільки пережила країна, і ти живеш у ці часи, – це дуже вразило, є усвідомлення того, що ми нині переживаємо та як довго це триває».

Відео з показу цієї вистави у Києві поділився директор – художній керівник ДраміКому Сергій Мазаний.

Фото – Василь Артюшенко.