Неспокійний Нікополь: за рік – 14 загиблих місцевих та майже 1800 понівечених і зруйнованих будинків

Вісім місяців щоденних обстрілів. По Нікополю ворог гатить вдень і вночі. Загинуло вже 14 місцевих. Ще 94 людини отримали поранення.

У місті пошкоджено майже 1800 приватних садиб та багатоповерхівок. Їх легко впізнати. У вікнах замість скла фанера. Фасади і балкони посічені смертоносним залізяччям. Втім місцеві і комунальники не здаються. У їхній вірі в перемогу переконався й новий начальник Дніпропетровської ОВА. Свої робочі візити по районах Сергій Лисак розпочав саме з неспокійної Нікопольщини.

«Нікопольщина найбільше в нашій області потерпає від ворожих обстрілів. Саме звідси розпочав свої поїздки Дніпропетровщиною. Зустрівся із керівництвом району та очільниками громад. Обговорили ключові проблеми. Важливо для мене було дізнатися, як ліквідовують наслідки ворожих атак», – зазначив начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.

З цим питанням у Нікополі не зволікають. Кожен новий артилерійський залп ворога додає роботи енергетикам, газовикам та комунальникам. У той же день вони стають до роботи. Допомагають розбирати завали та лагодити зруйноване.

«Надаємо людям необхідні будівельні матеріали. Іноді з ними допомагають благодійники. Наші комунальники затуляють побиті вікна і лагодять покрівлі. Робимо найнеобхідніше для того, щоб люди могли й надалі проживати у своїх будинках», – пояснює міський голова Нікополя Олександр Саюк.

Кипить нині робота і у родинному будинку 19-річної Василиси. В її оселю ворожий снаряд вгатив в ніч на 28 лютого. Однієї кімнати немає. Від іншої залишилися тільки стіни. Донедавна це була їхня зала. Тут родина збиралася у колі друзів.

«Це сталося після другої ночі. Гучний звук і стовп пилу. Все, що я пам’ятаю. Через нього з мамою і сестрою ми не одразу побачили одна одну, – пригадує Василиса. – Зрештою ми вціліли і це диво. Мама у момент удару була на вулиці. Сестра спала під декількома ковдрами і її не посікло битим склом. Зірвана ж ударною хвилею шафа із сусідньої кімнати впала у п’яти сантиметрах від мого ліжка».

Оговтавшись, родина кинулася на пошук домашніх улюбленців – пташок та котів.

«У клітці був нерозлучник та дві корели. Вона стояла у залі, яка зазнала руйнувань. Знайшли птахів під шафою. На жаль, Лялі більше немає, – ділиться дівчина. – Переживали й за кота Сергійка. Він знайшовся на наступний день. Переляканий та з пораненнями, хоча й незначними».

Попри щоденні жахи чимало нікопольців залишається вдома. Серед них і пан Микола. Він й раніше полюбляв посидіти на лавці перед будинком. Потеревенити із сусідами. Та нині компанії немає.

«Місто трохи спорожніло. Це відчувається. Окрім мене ніхто не виходить. Раніше хоч хтось був, а зараз …, – із сумом розповідає місцевий. – Частіше я у хаті сиджу. Що буде, те буде. З першим обстрілом у нашому будинку вікна повибивало. Позакривали».

Понівечив ворог у Нікополі не тільки житлові будинки. А й десятки навчальних та медичних закладів, підприємств. Та місцеві рук не опускають. Як один вірять у перемогу і дякують захисникам за кожен новий день.