У Дніпрі упорядкували могилу Геннадія Жиздика

На могилі знаменитого тренера футбольного клубу «Дніпро» прибрали сміття та встановили гідний пам'ятник.

Міський сайт розповідав про передісторію цієї ситуації.

Приблизно рік тому віддані вболівальники ФК «Дніпро» звернули увагу на гнітючий стан могили Геннадія Опанасовича Жиздика та його дружини.

Геннадій Опанасович Жиздик (27.01.1927 – 23.12.1991) – легендарний тренер, начальник ФК «Дніпро». З іменами Геннадія Жиздика та Володимира Ємця пов'язані головні успіхи «Дніпра» 1980-х років, завдяки яким наш клуб вийшов на вершини радянського футболу і голосно заявив про себе в Європі.

Ветеран Другої світової війни, який горів у танку і втратив на фронті праву руку та легеню, Геннадій Жиздик знайшов у собі сили після війни продовжити заняття футболом. А після завершення кар'єри – став тренером, досягши головних успіхів у «Дніпрі», де працював з 1981 по 1988 роки. Футболісти ласкаво називали його «Тато».

Він пішов у інший світ у 1991 році і був похований на Запорізькому цвинтарі Дніпра.

Але згодом його могила запустилася…

Вболівальники привели місце поховання тренера в порядок.

А невдовзі на могилі встановили новий пам'ятник та мощення.

Про це розповів спортивний журналіст Андрій Дніпровський:

«Приблизно рік тому, побачивши сумний пост від багаторічного вболівальника ФК "Дніпро" Василя Старовойтова, найменьше, що я міг зробити, це зробити репост та висловити свою думку про той жахливий стан на могилі легендарного Геннадія Афанасійовича Жиздіка. Напевно, не треба нагадувати в подробицях - скільки ця Людина зробила для клубу у "золоті" 80-ті роки, скільком гравцям був відкритий шлях до футбольних зірок та які досягнення навічно вписані золотими літерами в історію великого "Дніпра" тих часів...

Можливо, цю ситуацію хтось побачить інакше, але я пишу ту інформацію, якою володію на сьогодні . Пост Василя набрав деякого розголосу, все ж таки репости "спрацьовують" у наш час, і ця історія почала набирати певних рухів у середовищі гравців які грали у ті часи, також ця тема неодноразово підіймалась в місцевих ЗМІ.

Як виявилось згодом, майже одночасно, коли колишні гравці та місцеві активісти міркували, як краще вирішити це прикре "непорозуміння", інформація доходить до Миколи Павлова , який, судячи з усього, і став тією ланкою, яка й згуртувала всих , хто виявився небайдужим до цієї історії. Почалися дзвінки , спілкування з багатьма людьми, хто та що може взяти на себе по місту та дистанційно, робота по благоустрою закипіла, і ось сьогодня мені прислали фото з кладовища...

Справа зроблена, і це в котрий раз доводить, що небайдужість та повага до памʼяті людини здатна зробити добрий та дійсно достойний вчинок».

Фото з архіву Міського сайту та Андрія Дніпровського.