Дніпрян водили дорогами Василя Чапленка

Чергова захоплююча та пізнавальна екскурсія відомого дніпровського письменника, журналіста, історика Миколи Чабана була пов'язана з особистістю нашого земляка, письменника, вченого Василя Кириловича Чапленка (1900–1990).

Як розповів Микола Чабан, померлий в США письменник Василь Чапленко залишив книжки, присвячені національній революції 1917 року на Придніпров’ї й Присамар’ї та національно-визвольним змаганням у нашому краї.

Він – наш земляк. Народився як Василь Чапля 18 березня 1900 року у великому селі Миколаївка Новомосковського повіту на Катеринославщині в простій селянській родині. Спогади про високу синь і золоті жита дитинства надихатимуть його й пізніше (а йому, щоб вижити, довелося попоїздити світами). Нахил до письменницької творчості він успадкував від співучої бабусі, яка знала безліч народних пісень, і від батька, який був народним митцем. Національне почуття в ньому прокинулося під впливом Шевченкової поезії: вперше ознайомившись з «Кобзарем», він остаточно усвідомив себе українцем. Як згадуватиме згодом письменник, «І мені тоді наче в голові розвиднилося».

24-річний Василь Чапленко став членом літературної організації «Плуг» у Січеславі. За визнанням самого письменника, він організаційно приєднався до цієї спілки випадково: тоді, на початку 1920-х років у місті іншої української організації не було. У літературній дискусії між головою «Плугу» Сергiєм Пилипенком і лідером «Гарту» Миколою Хвильовим його симпатії були на боці останнього. Позитивну роль в його житті відігравало спілкування з київськими ровесниками – молодими письменниками, членами літературної організації «Ланка», а потім «МАРС» Валер’яном Підмогильним та Григорієм Косинкою. Василь Чапленко листувався з Г. Косинкою, останній тепло зустрів появу збірки новел Василя Чапленка (Чаплі) «Малоучок» (1927).

1960 року у Вінніпезi (Канада) вийшла розвідка Василя Чапленка «Пропащі сили: Українське письменство під комуністичним режимом 1920–1933». У розділі «Творчість Григорія Косинки» знаходимо чимало свідчень їхнього особистого знайомства.

До літературного оточення Василя Чапленка можемо зарахувати і Валер’яна Підмогильного, письменника-земляка, теж народженого у Новомосковському повіті.

на будинку колишнього Дніпропетровського робітфаку по пр. Д. Яворницького, 102 в обласному центрі цілком заслужено завдяки зусиллям української інтелігенції 2005 року відкрито меморіальну дошку на честь Василя Чапленка. Він повернувся до рідного краю з його високою синню і золотими житами….

Головні твори письменника вийшли у вільному світі – на Заході.

Про екскурсію Микола Чабан повідомив наступне:

«Відбулася чергова екскурсія під егідою Музею спротиву голодомору. Вона присвячена постаті краянина-січеславця, письменника і науковця Василя Кириловича Чапленка (Чаплі, 1900-1990).

Наше місто не розбалуване літературними екскурсіями. Колись давно я проводив екскурсію, присвячену чудовому письменнику Андріану Кащенку, а от поводити людей по місцях, пов'язаних з народженими у Січеславі літераторами-земляками Валер'яном Підмогильним чи В. Домонтовичем, немає рації: цих провідних інтелектуальних письменників ХХ століття місто не знає і, здається, не бажає знати. Охочих пройтися їхніми стежкми не знайдеться. Бо не починати ж з пояснень, хто такий Підмогильний чи Домонтович...

Нинішня екскурсія безкоштовна. Причому проводимо її вже вдруге за сезон.

Стартували від робітфаку (колишня гімназія Олексія Леонідовича Фовицького), на розі Проспекту і вул. Чапленка. На будівлі робітфаку з ініціативи невтомного Михайла Рябцева декілька років тому таки відкрита меморіальна дошка.

Вона вшанувала померлого в США Василя Чапленка.

Відтак рушили вулицею Хрестовою (нині це вул. Чапленка), яка пам'ятає єврейські погроми 1905-го й опинилася в центрі того "борошняного" району, який сусідив з вокзалом. Провіантська й Хрестова - дві старі й подзьобані часом вулички зі своїм обличчям. Може, до речі, хтось знає чому така назва - Хрестова?

Це не рафінований центр, але й не робітнича Брянська колонія. Це щось посередині. З колишніми тютюновим фабричками, пекарнями і дешевими "номерами". Цікаво, що готель "Росія" і номери "Германия" колись відокремлював лише один квартал.

Наш земляк Василь Чапленко - не лише автор недооціненої тетралогії "Січеславщина" про події визвольних змагань в нашому краї. Він і автор декількох прозових творів про цей район часів 1916-1917 років. А тема голодомору-33 була йому особливо близька (оповідання "Зойк", п'єса "Чий злочин?"- одна з перших на цю тему в українській драматургії) - тож ми й відвідали в ході екскурсії садибу, де він мешкав у 1910-1920-х. До слова, цей будинок (на фото - облізла будівля з написом "Автострахування") показав мені свого часу його син Юрко Чапленко, який замолоду теж писав як Юрій Балко, автор пригодницької повісті "Інженер Марченко" (1947), а в Америці під його орудою діяв популярний астрономічний клуб, який мав третій за потужністю телескоп у США. Він же видав альбом репродукцій творів свого тестя Юхима Михайлова року десь 1989-го. Подарував альбом Музеєві ім. Яворницького й мені.

На Провіантській (вул. Пастера) оглянули зосібна колишню фабрично-заводську лікарню. Проте в цілому через близькість залізничного мосту і бойові дії кількох воєн Провіантська на відміну від Хрестової ще гірше зберегла пам'ятки минулого.

Тільки на одному об'єкті на двох вулицях є пояснювальна табличка з минулого будівлі. Вона прикрашає споруду колишньої синагоги.

Відремонтований останніми роками "Дом Вильгельма" (Широка, 11) спокусив нас на спільне фото. Цей будинок теж пам'ятає Василя Чапленка. Отож за його творами можна вивчати цей район і неспотворену історію нашого краю».

Фото Павла Маменка та з відкритих джерел.