Сьогодні у Дніпрі відбудеться прем'єра пронизливого фільму «Невидимі»

Документальний фільм «Невидимі» знятий дніпровськими майстрами та присвячений тисячам українців, які перебувають у ворожому полоні.

Прем'єра фільму відбудеться сьогодні, 29 серпня, на телеканалі Відкритий о 18-45.

Авторами цього фільму стала команда дніпровських кінодокументалістів, у тому числі – автор ідеї, режисер, сценарист Ольга Волинська та оператор-постановник Сергій Кочет. Саме відома дніпровська журналіст Ольга Волинська зібрала творчу команду та надихнула ідей зняти фільм про тисячі «невидимих» полонених українців, які хотіли б стати видимими…

Про що цей фільм, розповідають  його творці:

«Фільм привертає увагу до тисяч цивільних заручників, які залишаються у російському полоні та потребують нашої підтримки!

Героїв документального фільму об’єднує те, що вони потрапили до російського полону за абсолютно вигаданими та абсурдними звинуваченнями. Одне з таких, висунуте активісту з Херсона - "шпіон НАТО"... 

Герої фільму – люди з активною проукраїнською позицією - волонтери, активісти та правдоборці. Саме це і стало причиною їхнього затримання. У полоні заручники пережили голод, холод, побиття та катування струмом, але не зламалися і активно свідчать про воєнні злочини агресора.

НЕВИДИМІ - це фільм не про відчай, біль та безвихідь. Це розповідь про справжні життєві цінності, яким герої фільму залишилися вірними, незважаючи ні на що. Попри всі випробування, вони повернулися до волонтерського фронту і у цьому знаходять заспокоєння та реабілітацію після волону.

Також у фільмі досвідчені юристи поділяться порадами для цивільних заручників та їхніх рідних».

А ось історії кількох героїв цього фільму:

«Волонтер з Маріуполя – Сергій Лінь – один з героїв документального фільму «НЕВИДИМІ».

Це він – успішний бізнесмен з Маріуполя, який втратив житло та бізнес, але не втратив бажання допомагати людям. 

Це він – займався евакуацію старих та дітей, поранених та хворих з окупованого міста - у більш безпечні райони країни.

Це він – потрапив за це у полон, де провів жахливі 108 днів.

Це він – докоряв собі, що встиг врятувати "всього 33 життя"…

Це він – після важкого досвіду полону повернувся до евакуації цивільних з найбільш гарячих точок.

Він встиг вивезти понад 1000 людей з різних міст України, які найбільше потерпають від обстрілів, і продовжує це робити далі...

Віталіку всього 14. Йому б у футбол грати, у походи ходити та радіти собі життю... Але Віталік уже встиг побувати у полоні. Він бачив те, що назавжди залишиться у його пам'яті. Викрадення з мішком на голові, знущання та катування.

Віталік - з маленького українського села на Херсонщині. Він і життя то не бачив. Але бачив тих, кого катували електричним струмом. І не надавали медичну допомогу. Бачив кров, яка затікає до камери з коридору, після особливо жорстокого допиту. Він не лише бачив, а й відчував холод, голод, приниження, йому погрожували розстрілом.

Віталік ні в чому не був винен. Але російським окупантам і не потрібно цього. Їм потрібен страх, тони страху, які вони вичавлюють з дорослих та дітей, зі старих та немовлят, зі здорових та смертельно хворих. Це їхнє паливо, їхній ресурс. 

Але що Віталік? Він так і залишився простим українським хлопчиною. Ходить на рибалку, грає у футбол та компьютерні ігри. Тільки до його активностей несподівано додалася ще одна - розповідати про воєнні злочини агрессора».

Ілюстрації - Документальний фільм Невидимі.