Поруч був десяток трупів та її відірвана нога...

У Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова врятували 25-річну захисницю України, яка дивом вижила на передовій.

У лікарні Мечникова щодня рятують наших захисників та захисниць.

Багато історії врятованих вражають.

Про чергову з них розповів генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:

«Очима, душею і серцем розмовляє…

Важке поранення в Запорізькій області під час наступу, підрив на міні.

25-річна Анастасія зі Львову, почула, як струм пройшов від голови до ноги, побачила закривавлені ноги, відірвану ліву кінцівку.

Розшматовану ногу хотіла сама зібрати до купи.

Наклала турнікети разом з побратимом на ліву та праву ногу.

Лежала, чекала, поки її евакуюють.

Миші бігали по її тілу, поряд було десятки трупів та поранених росіян та українських хлопців.

Сльози самі виливались з її очей, але Настя знала, що обов’язково виживе.

Дома її чекає п’ятирічний син Ярем.

Далі Запоріжжя, ампутація лівої кінцівки, та стрімка доставка в Мечникова, де прооперували праву ногу.

Сьогодні зранку позитивний настрій, бажання вийти на каталці на повітря і зустрітись з побратимами.

Мама працює медиком, але Настя, тримаючи телефон, боїться розповісти всі ці жахи війни та поранення».

Фото зі сторінки Сергія Риженка.

У лікарні Мечникова щодня рятують наших захисників та захисниць.

Багато історії врятованих вражають.

Про чергову з них розповів генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:

«Очима, душею і серцем розмовляє…

Важке поранення в Запорізькій області під час наступу, підрив на міні.

25-річна Анастасія зі Львову, почула, як струм пройшов від голови до ноги, побачила закривавлені ноги, відірвану ліву кінцівку.

Розшматовану ногу хотіла сама зібрати до купи.

Наклала турнікети разом з побратимом на ліву та праву ногу.

Лежала, чекала, поки її евакуюють.

Миші бігали по її тілу, поряд було десятки трупів та поранених росіян та українських хлопців.

Сльози самі виливались з її очей, але Настя знала, що обов’язково виживе.

Дома її чекає п’ятирічний син Ярем.

Далі Запоріжжя, ампутація лівої кінцівки, та стрімка доставка в Мечникова, де прооперували праву ногу.

Сьогодні зранку позитивний настрій, бажання вийти на каталці на повітря і зустрітись з побратимами.

Мама працює медиком, але Настя, тримаючи телефон, боїться розповісти всі ці жахи війни та поранення».

Фото зі сторінки Сергія Риженка.