Вони пережили жах вибуху будинку на Перемозі…

Учора вся Україна сумувала в день річниці загибелі мешканців будинку на Набережній Перемоги, 118, два під'їзди якого були варварськи знищені ворожою ракетою.

Нагадаємо, що того дня загинуло 46 жителів міста (зокрема 6 дітей), ще 80 отримали тяжкі поранення.

Напередодні роковин трагедії журналістка «Радіо Свобода» Юлія Рацибарська зібрала історії тих людей та сімей, які пережили цю трагедію, яка назавжди змінила їхнє життя:

«У розбитому російською ракетою будинку Ірина втратила майже всю родину - сестру, зятя, зятевих рідних. Найбільший її біль - це 15-річна похресниця й племінниця Анечка. Дитина загинула під завалами. 

Історія Надії - більш щаслива. Її сина-підлітка в руїнах знайшов і порятував його тренер з вільної боротьби. Надія була якраз на роботі, коли замість її квартири стала діра.

А Ксенія, хоч і вижила в день трагедії, але впродовж минулого року втратила маму. Стрес прискорив тяжку хворобу, і жінка померла. 

Аня виїхала з Сєвєродонецька в перший день повномасштабної війни і думала, що в Дніпрі вона в безпеці. Але рік тому, якраз на Аніне 19-ліття, ракета прилетіла в будинок, де вони жили з хлопцем. Аня якраз приймала вітання від рідних. На екрані смартфону вона востаннє бачила себе тодішньою... Через вибух Аня втратила око. Її обличчя посікли уламки, на ньому назавжди залишаться шрами...

Але ця історія зі щасливим продовжненням. Рік був складним - лікування й реабілітація. Та було й свято: Аня й Денис одружилися.

"Якби це сталося в інший день, не в мій день народження, все могло б статися інакше, і я б не вижила. Це мій другий день народження".

А втім, напередодні роковин ракетного удару по Дніпру я питала людей не тільки про біль, але і як його пережити. Дехто з них (щоправда, після багатомісячної терапії й емоційних гойдалок) вже відновився й може підтримувати інших. 

"Треба сприймати це як факт, що стався, і він не повинен нам заважати жити далі", - сказала мені одна з жінок…». 

Повну версію статті про цих людей можна прочитати тут.

Фото із сайту «Радіо Свобода» та Юлії Рацибарської.