У Дніпрі Вахтанг Кіпіані провів унікальну лекцію, присвячену вшановуванню захисників України в діаспорі

На збирання інформації знадобилось близько десяти років польових досліджень.

Сергій з Дніпра. Сьогодні прийшов до бібліотеки української діаспори ім. Джона Маккейна. Слухав лекцію Вахтанга Кіпіані «На щиті у вічність: як вшановували захисників України в діаспорі».

«Мене привела дівчина. Вона читала книги авторства Вахтанга Кіпіані й багато розповідала про нього. Лекція пройшла легко, багато інформації дізнався. Наприклад, що вшановували наших захисників у діаспорі не тільки із хрестом на могилі, а й меморіалами з посмертними масками чи навіть великими бюстами», — поділився хлопець.

Лекція для широкого загалу проходить удруге. Перша — у столиці. На збирання інформації знадобилось близько десяти років польових досліджень і вивчення доль людей, похованих на цвинтарях у різних містах США, Канади та Європи.

«Лекція про те, як українська політична та військова еміграція ушановували своїх героїв, які були у вигнанні. Наприклад, у США найбільший цвинтар, де поховані від солдатів до генералів. Найбільшим меморіальним цвинтарем поза Україною є кладовище у містечку Саут Баунд Брук на сході Сполучених Штатів. Там поховано більше ніж тисяча колишніх вояків. Серед них генерали і козаки та козачки Армії УНР, комбатанти УГА і УСС, УПА, «Карпатської Січі» тощо. Розповів досвід, як їх ховали, що писали, гравіювали на могилах та який вигляд вони мали. До того ж є цікава інформація, як збирали кошти українці: замість квітів на могилу купляли тій чи іншій людині пам’ять про неї — оплачували друкування інформації в українських часописах діаспори того часу тощо», — зазначив Вахтанг Кіпіані, лектор-сержант, військовослужбовець 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія».

Таке дослідження Вахтанга Кіпіані дає змогу зрозуміти, що десятки тисяч імен українців-захисників не втрачені.

«Усі імена перевіряв уручну в довідниках. Наприклад, декілька рядків на бетоні — інформація, що людина воювала в армії УНР. А потім, після довгого аналізу постаті, дізнаєшся, що вона була й в інших українських військових формуваннях пізнішого часу. Це теж важливо», — підсумував Вахтанг Кіпіані.