У Дніпрі розкрили секрети Завокзалля та палітри слів Січеславщини

У нашому місті відбулася презентація двох цікавих книг.

У Літературному музеї Дніпра відбулася презентація монографії «Палітра слова та тексту Січеславшини», яка розкриває особливість літературних процесів у нашому регіоні. Про цю книгу в Літмузеї розповіли:

«Вийшла колективна монографія кафедри філології та мовної комунікації НТУ «Дніпровська політехніка» «Палітра слова і тексту Січеславшини» за редакцією доктора філологічних наук, професора В. П. Біляцької.

Як значиться в анотації, «матеріали колективної монографії репрезентують різнобічність аспектів дослідження художньо-естетичного світу літератури Придніпровського краю, поетики творчості її визначних представників у контексті сучасного літературного процесу; досліджуються духовні та філософські виміри, культурологічні й лінгвістичні аспекти доробку письменників-дніпрян».

У монографії опублікована стаття ст. наукової співробітниці музею «Літературне Придніпров’я» Світлани Мартинової «Любив до болю і людей і землю», де запропоновано авторську версію творчого портрета Олександра Завгороднього. Осмислюється багатогранність проявів його творчої індивідуальності. Проаналізовано поезію О Завгороднього, виявлено провідні теми його лірики, визначено своєрідність його образної системи. Окрема увага приділяється висвітленню перекладацьких здобутків Завгороднього, акцентовано на його ролі як «повноважого представника українського письменства в Естонії». Розглянуто лексикографічну роботу письменника над створенням синонімічного словника».

А у Центральній міській бібліотеці Дніпра представили «Таємниці Завокзалля!». Так називається нова детективно-фантастична книжка столичних письменниць Катерини Пекур та Мії Марченко.

На презентації книги побувала Ірина Галай, яка побачила на цьому заході світло наприкінці тунелю:

«2 години презентації першої детективно-фантастичної книжки двох столичних письменниць-співавторок Катерини Пекур та Мії Марченко «Діти вогненного часу» промайнули непомітно.

Такі різні особистості, тим не менш, - обидвоє фронтменші спільного творчого гурту!

Публіка, на відміну від мене, була вже знайома з їх творчим доробком (7 годин невідривного читання - і таємниця розкрита!). А мені терміново захотілося зануритися в фентезі з яскравими ілюстраціями дитячих книжок Івана Сулими...

Дякую за години світла в кінці туннелю!».

Фото – Ірина Галай, Літмузей