У лютий мороз на Дніпропетровщині проводять ремонт доріг – у чому причина поспішності?

Зрозуміло, ремонтувати дороги при морозі до мінус 17 градусів, снігопаді та ожеледиці може змусити лише крайня необхідність.

Вона вже давно настала на тих дорогах, які ведуть із нашої області до зони бойових дій на сході країни. Медики, які евакуюють поранених, волонтери, військові вже давно говорять і пишуть про вкрай гнітючий стан цих доріг. Вони давно розбиті зокрема й важкою військовою технікою.

Незважаючи на ожеледицю, сніг та страшний холод, працівники Служби відновлення на Дніпропетровщині героїчно упорядковують ці дороги.

Про це розповів керівник цієї служби Олександр Коломійцев:

«Ямковий ремонт під звуки канонади.

Це теж фронт. Він не в окопах і не в бліндажах, тут немає автоматів у руках, але тут теж ризик, пил і запах гару.

Ми не воюємо, але ми воюємо щодня.

Ми виходимо на дороги, які поранені так само, як і наша країна. Вибоїни, тріщини, свіжі сліди від уламків. Ми кладемо асфальт на землю, що здригається від вибухів. Ми працюємо під гуркіт гармат, знаючи, що в будь-який момент цей гуркіт може стати останнім, що ми почуємо.

Але ми не зупиняємось. Бо знаємо: цією дорогою має пройти швидка, що везе пораненого. Має проїхати машина з волонтерами, які везуть бронежилети й тепловізори. Має рушити колона з нашими захисниками, які прямують на передову.

Так, це небезпечно. Але де зараз безпечне місце в нашій країні? Бійці стоять на передовій – і вони повинні знати, що у них є міцний тил. Що є дорога, якою їх евакуюють, якщо стане зовсім зле. Що є шлях, яким до них привезуть усе необхідне.

Ми латаємо ями і молимося, щоб цією дорогою ніколи більше не їхали чорні катафалки з нашими Героями.

Це наш фронт. І ми стоїмо на ньому до останнього».