Лікарі Дніпра — в критичному стані

Українські медики перебувають у критичному психологічному стані.

До цього висновку прийшла Гуманітарна організація ZDOROVI (яка допомагає медичній системі України вистояти у воєнний час і стати кращою) разом з міжнародною організацією Action Against Hunger і запропонували рішення для уникнення колапсу медсистеми. З психологічними тренінгами організація відвідали Дніпро та інші міста.

Всередині фільму жахів опинилася лікарка з Миколаєва Юля Павленко. В такій же ситуації більшість медичних працівників навіть далеко від лінії фронту. Хоча Юлія обирала професію лікаря свідомо, але ніколи не думала, що доведеться пережити таке:

«Хоч я і лікар, але я ніколи не бачила стільки крові в своєму житті. Тут уже не про професійність, тут про те, що починаєш бачити людей — як кістки та м’ясо. Певний час після повернення до роботи в клініку мене фактично нудило під час оглядів. Я бачила в фільмах, як зображають роботу медиків під час війни: “Людина повільно втрачає життя у вас на очах, а ви нічого не можете зробити”. Але на практиці фізичні процеси, які відбуваються з тілом під час смерті, впиваються в пам’ять так глибоко, що вони з'являються у моїх думках навіть під час роботи».

Важкі спогади Юлії — лише частина тих травм, які наносить війна медпрацівникам та виснажує їхню нервову систему. Гуманітарна організація ZDOROVI разом з Міжнародним комітетом порятунку (IRC) опитали працівників з 72 лікарень України. Результат: кожен третій лікар перебуває у критичному психологічному стані.

«Я розумію, як працюють проблеми ментального здоров'я, але щось зупиняє мене від дій. Я вивчаю теорії, слухаю лекції, але далі цього не заходжу. Чому я не піклуюся про себе? Я не знаю. Я завжди знаходжу відповіді для інших, але для себе — ні», — ділиться Юлія Павленко.

Лікарі часто вважають слабкістю звертатися до психологів. Адже вони звикли надавати допомогу, а не отримувати її. Але стрес лише накопичується. Потім перенапруга виливається в агресію, крик, неконтрольовані сльози ...

«Я став зриватися на інтернах чого ніколи не робив. Іноді дратують навіть пацієнти. Недавно в нас у відділенні лежали двоє пацієнтів: перший — чоловік, якого ледь не щодня відвідують родичі, а поряд — ветеран. Молодий хлопець, який втратив ногу та руку, який лежить майже завжди один. Раз на тиждень приїжджає сестра з іншого міста, але ненадовго. Його очі – найбільша тиша, яку я коли-небудь бачив. Його самотність мені настільки важка, що інколи я просто йду в комірчину, зачиняю двері й тихо плачу. Соромно, боляче, але що з цим робити — не знаю», — ділиться Володимир Кірієнко (керівник онкологічного відділення обласної лікарні).

Додатковий виклик — хронічна нестача персоналу. Це змушує багатьох працювати понаднормово, що підвищує ризик звільнення.

«Я довго вагалася. Чи правильно я роблю? Як я можу залишити те, що будувала роками? Як я можу залишити пацієнтів і звільнитися? Але з іншого боку — як я можу продовжувати жити в цьому замкненому колі? Відчуття провини за "зобов’язання" довго не відпускало. Та з часом я зрозуміла, маю звільнитися, бо через вигорання втрачала себе», — Тетяна Шевченко, медсестра.

ZDOROVI вирішили прийти на допомогу. Щоб підтримати перевантажених медичних працівників, організація створила проєкт «Ліки для лікарів». У двох лікарнях Дніпра та ще 12 інших лікарнях по всій Україні ZDOROVI провели психологічні тренінги за допомогою партнерів Action Against Hunger. Всього в них взяло участь 982 медичні працівники.

«Наші психологи ділилися неймовірними враженнями, як буквально оживали перевантажені лікарі та медсестри після сесій. Вони навчилися керувати стресом та вивчили вправи для самозаспокоєння. Адже від таких навичок та їхньої врівноваженості буквально залежать життя українців. Допомагаючи лікарям, ми створюємо нову медицину країни: ефективну та емпатійну, й запрошуємо долучатися до нашого руху для порятунку кожного українця!», — Наталія Тулінова, СЕО ZDOROVI.

*Імена лікарів та їхні посади змінені для забезпечення конфіденційності.