Як наші воїни на передовій борються з хвостатими ворогами

Щодня нашим захисникам доводиться давати відсіч не лише рашистам, а й дрібнішим ворогам.

Поруч із нашими воїнами на передовій завжди є тварини.

Але якщо собаки та кішки приносять користь, то про іншу живність такого точно не скажеш.

Миші та щури є ненависними і практично незнищенними ворогами.

Про них із властивим йому гумором розповів ветеран 128-ї Дніпровської бригади ТРО «Дике поле», відомий історик Дмитро Каюк:

«Про тваринок.

В мережі безліч дописів та роликів про солдатів і тваринок. Це справедливо. Як я вже писав, кішечки та собачки то є невід'ємна частка солдатського побуту. Вочевидь спілкуваннями з ними це один з прийомів психологічного розвантаження.

Солдати пестять своїх улюбленців, захищають і дуже щедро годують. Аж занадто. У нас в роті є кіт, так він розміром з невеличкого кабанчика.

До речі, про кабанчика. Певний час до нас на позицію полюбляв заходити в гості маненький дикий кабан. Солдат він не боявся. Обстрілів, як це не дивно, також. Я думав, що цей свинтус полюбляє тільки позиції нашої роти. Яким же було моє здивування, коли хлопці з іншого батальйону показали мені відосик, на якому цей самий кабанчик винюгає на їхніх позиціях. Непосидюча тваринка.

А ще в мережі інколи пишуть про гарненьких мишенят та щурят в бліндажах. Всяке в житті буває, але з власного досвіду скажу: і миші, і щури – незаперечне зло. З ними нічого не можна зробити.

Відкопали позицію. Попервах наче нормально. Ніяких гостей з тваринного світу немає. Декілька днів і все: добрий вечір. Або щур нахабно вивчає, що в мисках, або кубло мишей бігає наче стадо слонів й вчиняє верескливу бійку за шмат сала.

Боротися з ними справа безперспективна. Гризуни довічне зло окопного життя. Ці падлюки гризуть все: хліб, ковбасу, каски, броніки, автомати, каремати ….

А ще вони полюблять нишпорити в спальних мішках, рюкзаках і в одязі солдат. Спиш і відчуваєш, як по тобі повзе ця гидота. Пам’ятаю, виповзає зрання з копанки солдат Людожер і робить з просоння потягеньки, а в нього з фліски випадає жменя мишей. До дідька, як він волав. Здоровенний, як Годзілла, а мишей, бачте, боїться.

На світлині - ніс окопного солдата. Це його щур вкусив, коли він спав у копанці після чергування. Хлопці довго реготали.

Таке от солдатське життя…».

Фото зі сторінки Дмитра Каюка