Серед футболістів «Дніпра» він був першим чемпіоном СРСР і залишив клуб через конфлікт із Лобановським

Сьогодні, 3 липня, виповнюється 100 років від дня народження Анатолія Архіпова – гравця та тренера футбольної команди «Дніпро» із дивовижною долею.

Анатолія Архіпов (1925-2007) прожив довге та яскраве життя. В історії ФК "Дніпро" він залишив помітний слід. І не лише як гравець дніпропетровської команди «Металург», яка була прабатьком «Дніпра».

У «Металургу» він в амплуа центрального захисника провів два роки – 1956 та 1957. Був твердим гравцем основи, зігравши 46 матчів та забивши 2 голи. У нашій команді він грав, маючи вже звання чемпіона СРСР.

Але завоював його не у футболі, а у хокеї. У 1947-52 роках Анатолій Архіпов чудово грав у московському клубі ВВС – як у футбольній, так і у хокейній командах. На той час це була поширена практика серед футболістів, які таким чином підтримували форму взимку. Саме на хокейному майданчику Архіпов і завоював звання чемпіона СРСР.

Набагато довше Анатолій Архіпов провів як тренер і начальник ФК «Дніпро» у 1969-72 роках. Допомагав легендарному Валерію Лобановському вперше виводити нашу команду до вищої ліги, але змушений був піти з команди саме через конфлікт із ним!

Про ювілей відомого гравця та тренера ФК «Дніпро» нагадав відомий статистик та дослідник історії дніпровського футболу Роман Лубинський:

«Сьогодні, 3 липня, виповнилося б 100 років Анатолію Архіпову (1925 – 2007).

Центральний захисник, виступав за «Дніпро» у 1956–1957 роках.

Зіграв за нашу команду 46 матчів, забив 2 м'ячі.

У сезоні 1957 року – капітан команди.

Виступав за московські ВПС та «Торпедо», кадієвський «Шахтар».

Чемпіон СРСР з хокею з шайбою.

Після закінчення кар'єри – тренер.

У 1967 та 1969-1970 – помічник Леоніда Родоса та Валерія Лобановського, у 1971-1972 – начальник команди, який також працював із дублюючим складом.

Залишив «Дніпро» через конфлікт з Лобановським.

Працював в українських командах першої та другої ліги».

Ознайомитись з усіма етапами кар'єри гравця та тренера Анатолія Архіпова та прочитати інтерв'ю з ним можна тут.

Фото з архіву Романа Лубінського.