Вікторія веде наших воїнів до Перемоги!

Самовіддана медикиня 108-ї бригади ТРО Вікторія пішла на війну добровольцем та рятує наших воїнів від важких поранень та травм.

Про бойовий шлях цієї чарівної жінки розповіли бойові побратими з 108 бригади:

« Вікторія – доброволець, медикиня. У 108-му Кодацьку бригаду перевелась нещодавно, за власним бажанням.

У жінки - вища медична освіта. Закінчувала Східний європейський університет. Потім працювала у різних закладах охорони здоровʼя.

Війну зустріла з досвідом приватного підприємця у медичній сфері.

- Як почалося російське вторгнення і я почула про його жертви, не змогла сидіти вдома, серце країлось, - розповідає Вікторія. - Пішла на міську військову «площадку», а звідти направили в військкомат. 7 жовтня прийняла Військову присягу, і мене, як медика визначили на евакуацію, на потяги, де проходила службу понад 2 роки. 24 травня 2025 року перевелася у 108 бригаду.

Нині Вікторія – у Павлоградському батальйоні, на посаді медика. Каже, що в підрозділі зустріли гостинно. Лікарям з досвідом тут щиро раді та ставляться до них з повагою.

- Я дуже хотіла потрапити у бойову бригаду, і ось це сталося, - ділиться медикиня. – Зараз маю чимало обов'язків, зокрема з оформленням паперів. Це марудно, однак розумію, що від правильного оформлення залежить подальша доля пораненого. Стараюсь робити все відповідально. Окрім цього чергую, беру участь в «медеваках».

- Чи буди вже перші виїзди на передову?

- Так. Нещодавно забирали бійця з бойовим пораненням у голову. В основному маємо справи з контузіями та вогнепальними пораненнями. Усі колеги – професійні, стабілізуємо хлопців, доправляємо до стаціонарних медзакладів.

- Пам'ятаєте своє перше чергування?

- Звичайно. Я тоді дуже хвилювалася. Не знала, як побудувати роботу. Адже тут взагалі все на ходу, в «швидкій» працюєш в броніку, в касці… У потягу було все зрозуміло, спокійніше і комфортніше. А тут ще й треба слухати по рації, чи нема загрози з неба. Тоді навіть зі своєю практикою не змогла поставити ні катетер, нічого. Руки тряслися... Хотілося, щоб швидше, десь від'їхати в більш безпечне місце і надати допомогу, а так не виходить – треба їхати і їхати!

- А як колеги? Допомогли, підтримали?

- Так, звичайно. Всі один одного підтримують. Допомагають. І тоді, коли вперше була на «медеваку», я відчула турботу та підтримку. Все зробили, як належало.

- Вам більше до душі робота безпосередньо з людьми? Аби надавати допомогу?

- Так.

- А чому ви вибрали професію медика?

- Якось з дитинства дуже хотілося уколи робити, - посміхається Вікторія. - От уколи і все! Згодом займалася у медицині багато чим. Зрозуміла, що можу чимось допомагати людям. Від цього на душі радісно.

- Що стало для Вас найскладнішим на війні? До чого важко пристосовувалися?

- До побуту. Тому що, звикла до комфортніших умов. Готування на газовому балоні - це взагалі для мене щось екстремальне. Проживання в сільських хатах…

- Ну, вже трішки адаптувалися?

- Так, вже нормально. Ну, зрозуміло, що нові люди, новий колектив, ми живемо разом. Я одна жінка - з хлопцями в хаті. Це - незвично. Ще навчалася з комп'ютером працювати - з чим не стикалася раніше. Але ж треба!

- Чи є у Вас хобі? Що любите робити?

- Куховарити обожнюю. Гарно готую м'ясо, шашлик.

- Чи є мрії?

- Є! Зрозуміло, найперше, щоб закінчилася війна. А ще я хочу переїхати жити до моря. Там чудовий клімат. Кудись, звичайно, в Крим, там, де сосни, кипариси, напівдикі пляжі… Але найперше – завершити війну, вигнати окупантів з нашої землі!».

Фото 108 бригади.