Больше двух лет дает отпор врагам командир отделения БПЛА 25-й отдельной воздушно-десантной Сичеславской бригады.
До войны Игорь занимался строительством и перевозками тяжелых грузов. Но когда в 2023 году пришла повестка, не стал прятаться от войны.
О том, какой путь он прошел за два года на фронте, рассказали в Днепропетровском областном ТЦК и СП:
«Єлісей»: Січеславський козак, який підняв дрони проти танків.
«Для мене перемога — це коли всі повернуться додому живі й здорові, розуміючи, що їхня служба була не даремною», — каже молодший сержант Ігор «Єлісей», командир відділення БПЛА 25 окрема повітрянодесантна Січеславська бригада.
До війни Ігор працював у кар’єрі, займався будівництвом колій і перевезенням важких металів.
У 2023 році отримав повістку, пройшов комісію й пішов служити.
«Я сказав дружині, що вибору немає», — згадує він.Разом із майже всім взводом долучився до лав 25-ї бригади.
Спочатку Ігор був помічником гранатометника. У першому ж виході відділення з восьми людей три дні тримало оборону в лісосмузі. Усі повернулися живими.
Але згодом, під час боїв у Мирнограді, росіяни штурмували спостережні пункти — тоді було багато втрат, а сам «Єлісей» отримав контузію.
«Морально це найважче. Втрати побратимів відчуваються сильніше, ніж будь-яка фізична втома».
Після поранення він пройшов коротке навчання і став пілотом дронів. «Спочатку у нас був лише Mavic, тепер літаємо на всій лінійці». Найяскравіший епізод — під Уманським:
«Росіяни наступали танками та МТЛБ. Ми коригували вогонь і знищували техніку. Це дуже запам’яталося».
З часом Ігор набрався досвіду, почав навчати інших і став командиром відділення.
«Я відповідаю за організацію поста, антени, дрони. І тепер передаю знання хлопцям».
Найбільше сил дає сім’я.
«Моя донька робить мені браслети, я завжди ношу їх у бронежилеті. А ще маю запальничку, куплену в Ізюмі. Вона зі мною з першого виходу».
Про побратимів каже коротко:
«Сім’я. Удома — дружина й дитина, тут — друга сім’я».
За відданість службі «Єлісей» отримав нагороду від Головнокомандувача ЗСУ генерал-полковника Олександра Сирського.
«Не очікував її. Це приємно і гордо. Такі моменти піднімають бойовий дух».
Для Ігоря перемога — це не лише політичні кордони, а повернення додому живими. Першим ділом після неї він поїде на кладовище до побратимів, а потім — до родини.
А для тилу має просте прохання:
«Якщо не можете служити — допомагайте волонтерством чи донатами. Є різні спеціальності у війську, не обов’язково йти в піхоту. Головне — робити свій внесок».
Фото – Днепропетровский областной ТЦК и СП.
![]() |
Gorod`ской дозор |
![]() |
Фоторепортажи и галереи |
![]() |
Видео |
![]() |
Интервью |
![]() |
Блоги |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архив новостей |