«Ходити, щоб повернутись до своїх». Історія військового, який долає наслідки мінно-вибухового поранення у реабілітаційному центрі Дніпра

36-річний Олександр із Чернігівської області. До великої війни працював будівельником і був капітаном футбольної команди. Його життєвий девіз «будь-яка проблема — просто задача» допоміг йому на фронті та допомагає зараз.

У липні 2023-го його мобілізували. Після захисту країни на Запорізькому та Курському напрямках став командиром підрозділу дроноводів.

«Літав понад рік. Це дуже цікаво. Але відповідати за життя людей — дуже серйозно. Насправді, я врятував не одне життя побратимів», — каже Олександр.

Перше поранення захисник отримав у 2023 році. Дрон-камікадзе атакував його, залишивши осколкові поранення в лопатці та нирці. Після лікування Олександр одразу повернувся до побратимів.

Друге важке поранення сталося 17 липня 2025 року.

«Ми міняли позицію. Ворожий дрон скинув гранату, але її спіймав мій броник, і ми вціліли. Коли пішли далі, потрапили на дистанційно заміновану доріжку. Міна-пелюстка — і стопу розвернуло, п’ятки, вважай, немає», — згадує військовий.

Побратими не постраждали і допомогли з евакуацією.

Після цього поранення Олександр переніс понад 10 операцій. За три тижні втратив 21 кілограм. Зараз він готується до протезування. Його головна мета — ходити, щоб повернутися до побратимів.

Зараз Олександр проходить допротезну реабілітацію. За словами фізичного терапевта реабілітаційного центру Дніпра Іллі, коли воїн надійшов до них на реабілітацію, він користувався двома підлікітними милицями, а зараз уже ходить без них.

«Зараз ми з Олександром працюємо над покращенням його функціональності — ходьбою, мобільністю, збільшуємо силу та зменшуємо дефекти», — пояснює Ілля.

Фізичні терапевти працюють і над рівновагою, силовими показниками, тренують ходьбу сходами та на вулиці пересіченою місцевістю.

«В Олександра два заняття на день — о 10:00 та о 14:00. Ми також робимо компресійну терапію, щоб зменшити куксу та підігнати розмір протезу», — розповідає Ілля.

Після того, як рана повністю загоїться, Олександр буде готовий до протезної реабілітації.

«Коли рана заживе і я стану на протез, планую повернутися до своїх, до побратимів. Моє життя там, і я не покину захищати Батьківщину», — додає Олександр.