Реабілітаційний центр Дніпра: історія військового, який проходить лікування після важкого поранення на фронті

Дмитру — 36. Він із Васильківки — прифронтового селища, де й досі живе вся його родина. До війни чоловік працював оператором трубно-прокатного цеху на заводі у Дніпрі. Вільний час проводив удома — господарство, город, будинок. 25 серпня 2021 року Дмитро підписав контракт із ЗСУ.

Досвід строкової служби в десантних військах дався взнаки — адаптація до армії була значно легшою, ніж у молодших побратимів. У лютому 2022-го його підрозділ перекинули на Донецький напрямок — там Дмитро й зустрів повномасштабне вторгнення.

«Це було пекло, якщо чесно. Руки й досі тремтять, коли згадую той час», — говорить він.

Після боїв на Донеччині Дмитро переніс п’ять контузій, одна з них — тяжка. Він досі не відновив слух у правому вусі. Після лікування повернувся до служби, пройшов навчання та став заступником командира взводу. Далі — Харківський напрямок. На початку лютого 2025 року під час утримання позиції групу накрила ворожа дронова атака. Дмитро разом із побратимами дістав поранення. Тиждень вони провели в окопі без можливості евакуації.

Дмитро отримав важкі травми ноги та плеча. Ногу вдалося врятувати у Харкові, плече оперували в Києві — встановили пластини. Зараз він проходить лікування в реабілітаційному центрі Дніпра.

«Болі вже трохи менші, ніж коли я надійшов. Бо тоді, звісно, була катастрофа. Зараз і медикаментами, і кваліфікованим лікуванням допомагають. Полегшення є, але швидкого ефекту, звісно, не буде. Зараз мені часто колють знеболювальні, дають антибіотики. Дискомфорт залишається, але він уже не такий, як був раніше», — поділився захисник.

«З Дмитром ми працюємо вже тиждень. Він має виражений больовий синдром у лівому плечі та поперековому відділі хребта — до 9 балів за цифровою аналоговою шкалою болю, де максимум — 10. Наш основний запит — зменшення болю та збільшення обсягу рухів, адже через мінно-вибухову травму є обмеження рухливості та зниження сили м’язів. За цей тиждень, зокрема завдяки медикаментозній терапії та нашим втручанням, біль зменшився до 6 балів — це вже позитивна динаміка. Ми також бачимо збільшення активного обсягу рухів. Наша мета — максимально відновити функцію кінцівки, щоб Дмитро міг користуватися рукою в побуті і, наскільки це можливо, зменшити хронічний біль, який триває вже понад вісім місяців. Прогнозувати складно, але Дмитро дуже добре працює — і я впевнена, що прогрес буде», — каже фізична терапевтка Яна.

У Дніпрі в реабілітаційному центрі з кожним пацієнтом працює мультидисциплінарна команда: лікарі фізичної реабілітації, фізичні терапевти, ерготерапевти, логопеди й психологи. Для кожного пацієнта розробляють індивідуальну програму лікування з урахуванням його особливостей.