Як нашим воїнам на передовій допомагають «залізні коні»

Автомобілі – незамінні помічники захисників України.

Фронтові дороги – це епічна та непроста тема.

Відомий дніпровський історик, ветеран 128-ї Дніпровської бригади «Дике поле» Дмитро Каюк свій черговий військовий нарис присвятив цим дорогам та «залізним коням», які рятують наших захисників:

«Фронтові дороги.

Це окрема епічна тема війни. Вони завжди небезпечні. Багнюка, вирви від снарядів, міни, дрони, артвогонь ...

Та й самі, так звані транспортні засоби, це суцільний головний біль. Війна поглинає автівки з неймовірною швидкістю.

На початку повномасштабного вторгнення в військах було багатенько виробів радянського автопрому: жигулі, москвичі, ніви, УАЗи та навіть запорожці. Тепер їх майже не залишилося - уламки розкидані по всій території, де йшли бої.

Зараз в ротах і батареях використовують переважно імпортні машини найрізноманітніших марок та моделей. Здебільшого вони придбані волонтерами або самими солдатами. Це старенькі колимаги, що бачили дуже багато у своєму житті й, відповідно, малопридатні для інтенсивного використання.

Але інших немає. Недарма армійські автомобілі мають узагальнюючу назву - корч. Це слово традиційно має два тлумачення:

1. Старий пень з покрученим корінням. Тобто мертва й ні до чого не придатна річ.

2. Конвульсії, судоми.

Обидва значення дуже точно характеризують стан автівок нашої дієвої армії. Тож укладачі тлумачних словників української мови можуть сміливо додавати третє пояснення до слова "корч" - автомобіль ЗСУ часів Великої війни.

Друзі, якщо бачите збір на ремонт або на придбання автомоблія для підрозділу, що веде бої, не пожалкуйте хоча б трьох копійок. Для вас це просто ранкова кава, а для когось це життя.

На фотографії виштовхуємо корча танкістів. Мордувалися з ним мало не півдня.

Світлина військкора Валерія Кравченка».