Учасник Олімпійських ігор з Дніпра Артем Даренський: «Ми вчимося на падіннях. Чим більше у тебе такого досвіду, тим сильнішим ти ставатимеш»

Герой рубрики «Видатні олімпійці Дніпропетровщини» – учасник Олімпіади в Пекіні-2022 у фігурному катанні серед спортивних пар Артем Даренський.

– Артеме, які Ваші спогади про Олімпійські ігри в Пекіні-2022? Вони відбулись саме напередодні війни…

– Мені, щиро кажучи, вони взагалі не сподобалися.

Для прикладу, з юнацької Олімпіади-2020 в Лозанні у мене дуже теплі такі спогади, там зовсім все по-іншому було. Скоріш за все, як зараз Олімпійські ігри-2026 у Мілані – приблизно така атмосфера.

А у Пекіні на той час був COVID і було дуже багато проблем. Ширилися вже чутки про війну. І вже там було багато таких моментів, «не дуже»…

Ми вже бачили провокації з боку їхніх (російських) телевізійників, з боку спортсменів уже були тоді провокації… Олімпійські ігри, так би мовити, дуже такі дивні пройшли. Плюс ще Китай. Ну, така собі країна, насправді, для проведення Олімпійських ігор. І коли повернулись в Україну, ми вже зрозуміли, що щось буде.

– Якісь моменти цікаві були на Олімпійських іграх? Що цікавого бачили, чи обмінювались значками зі спортсменами з інших країн?

– Так, значки Монголії та Таїланду я виміняв – вони рідкісні! Дуже хотів обмінятись куртками зі збірною Гаїті, але там лише три спортсмена були, тож, це було важко зробити.

– А чому саме Гаїті?

-І куртка цікава, дуже класний дизайн. І країна незвична.

До речі, ось у нас проблеми з дизайном – він не дуже цікавий. А ось олімпійська форма Японії, Канади, Монголії мали дуже класний та цікавий дизайн. Багато ідей можна було б нам запозичити.

Також нам сказали, що через Олімпіаду з Пекіну виселили 1 мільйон мешканців. Ну це таке собі, прикрі жертви… І з сумного – я потрапив на карантин через COVID. Просидів 3 дні і не тренувався перед прокатом. На щастя, зміг вийти і виступати. Українська фігуристка теж встигла вийти з карантину і виступити, а ось хлопець не встиг.

Тобто, враження двоякі. Через пандемію нічого не змогли подивитись в країні.

– І виступали перед порожніми трибунами?

– Були якісь монотонні вболівальники, які плескали в долоні в один такт, і всі вони були китайці. Якось награно, штучне це було. Тому не цікаво мені.

– На Олімпіаду-2026 у Мілані вам з Софією відібратись не вдалося. Була травма у Соні, операція у Вас…

– На чемпіонаті світу в Бостоні навесні 2025 року нам 2 бали не вистачило для отримання олімпійської ліцензії. Я тоді вже розумів, що сезон буде дуже важкий і шанси взяти ліцензію будуть малі. Влітку мені зробили операцію, відновлювався. У вересні поїхали на турнір до Пекіну, де востаннє розігрувалися олімпійські ліценізї. У Пекіні ми більш-менш непогано виступили, але не показали всі нові елементи, які готували. Тобто, це був не зовсім той прокат, як треба. Це більше для Бостона був прокат, тому що часу обмаль було.

Потім пішли чутки, що хтось не поїде на Олімпійські ігри, в Узбекистану немає пари, голландці теж не можуть пройти… І всі розслабилися. В результаті голландській парі їхня Федерація таки дозволила брати участь в Олімпіаді, хоч вона і не виконала норматив.

Потім пішли чутки про чиюсь травму.

Але я розумів, що шанси на ліцензію для нас малі.

Взагалі, для мене Олімпіада не так багато значить, бо я на одній вже був. Це для дітей, для нашої школи, для Олімпійського комітету, так, це було б дуже добре, якби ми з Сонею відібрались на Олімпійські ігри. Тобто, я в будь-якому разі налаштовувався у Бостоні, що ліцензію братиму не для себе, а для України.

– Чи є сподівання на Олімпійські ігри 2030 року?

– Мене вже якось питали, скільки я планую кататися. Я сказав, що скільки зможу, стільки й буду. Тому, шанси завжди є. Треба дуже багато що планувати, думати.

Важливий момент: після Олімпійських ігор-2026 багато фігуристів планують завершити спортивну кар’єру. Є дуже багато вікових пар. Ми з Сонею з молодих, так би мовити. Тобто буде зміна поколінь.

Також буде багато змін у правилах.

І якщо ми під все це адаптуємося, то так, матимемо шанс виступити на наступній Олімпіаді. Але проблема ще в тому, що дуже помітний спад у фігурному катанні в Україні.

Рівень розвитку цього виду спорту треба підіймати. Потрібно дуже багато змін, особливо у Федерації. У нас дуже мало суддів стало, отже інтереси українських фігуристів немає кому відстоювати.

Якщо зараз це все спланувати і потихеньку почати роботу, то дуже можливо, що виступ українських фігуристів на Олімпіаді-2030 буде достойний.

– Чи складно вам з Сонею в Україні змагатися на національних чемпіонатах, адже ви майже єдина спортивна пара і конкуренція відсутня?

– Дуже складно. Є й інші моменти: немає такої людини, яка б нам могла пояснити конкретні правила, зміни до них. Немає суддів, технічних фахівців. Програму поставити нікому. Хореографів немає. Тобто ми, грубо кажучи, самі половину цього робимо.

Знову ж таки лід. У нас завжди «холодні» ковзани, а приїжджаємо на змагання високого рівня – там «теплі». Доводиться адаптуватися в тому числі й під їх «теплий» лід.

– Що таке «теплі» ковзани?

– За кордоном на катках інша система вентилювання і тримається температура +15 градусів. Тобто лід теплий, вони його протоплюють водою, він дуже м’який. Плюс інша технологія заливання льоду. У нас, на жаль, такої не може бути, це важко зробити. Плюс, на нашому катку ще катаються хокеїсти, а для фігуристів і для них лід потрібен різний. Вони лід зрізають, а ми його укатуємо.

І подібних моментів дуже багато.

Ми, дорослі, вже адаптовані. А дітям-фігуристам дуже важко.

Плюс логістика. Через війну, щоб добратися до місця змагань, ми втрачаємо кілька днів. І, відповідно, втрачаємо спортивну форму. А потім ще потрібен час на адаптацію, наприклад, до часового поясу…

– Ким Ви бачите себе у майбутньому? Ви вже тренуєте?

– Я більше допомагаю, а не треную. Асистую, проводжу технічну підготовку, допомагаю у виконанні технічних елементів.

Намагаюсь передати весь свій досвід. Плюс навчаю спортсменів, як спілкуватись із дітьми, щоб в майбутньому стати тренерами.

Також я зараз граю у футзал.

– Футзал для Вас – це відновлення, розрядка чи Вам подобається цей вид спорту?

– Дуже подобається. Я й акробатикою займався, і мені вона допомогла після операції швидше відновитися. Футзалом я займаюсь особливо з осені до зими і дуже додав у цьому виді спорту. Я почав дуже серйозно такі матчі тягнути… І я взагалі планую потихеньку переходити до Першої ліги.

Зараз я граю за перший-другий склади МФК «Сокіл». Маю вже дуже багато практики.

І от потихеньку вже почали дзвонити мені, пропонувати за іншу команду зіграти. І я хочу спробувати себе у цьому напрямку.

– Чи це не заважатиме?

– Поки – ні. Якщо гратиму у Екстралізі або Вищій лізі, тоді буду думати. Але не думаю, що заважатиме. В будь-якому разі, чому б не спробувати, якщо є можливість?

– Як спортсмен, який побував на Олімпіаді, що можете побажати майбутнім олімпійцям?

– Коли був маленький, я за це все навіть близько не думав. У мене не було такої серйозної мрії – виступати на Олімпійських іграх.

Але якби я зараз був юним спортсменом, я б і не повірив, що я буду на Олімпійських Іграх і матиму серйозні результати. Втім, це все прийде, головне не зупинятись і рухатися далі.

Ми вчимося на всіх наших падіннях.

Чим більше у тебе такого негативного досвіду, тим сильнішим ти ставатимеш. Тому що у наших тяжких умовах ми можемо показувати високий результат. І якщо вийдемо на світову арену навіть із таким результатом, це дуже і дуже цінно.

Головне, просто за це не хвилюватись і не боятися упасти. Не боятися провалів. Це абсолютно нормально.

– Ви зі спортивної родини?

– Відносно, так. Мама – легкоатлетка, тато – альпініст, має світовий рекорд від 1991 року.

Я захоплююсь акробатикою, футзалом, фігурним катанням та дивлюсь «Формулу-1».

– А у фігурне катання в якому віці Ви прийшли?

– В 2,5 роки. Лікар – а він мій хрещений батько, сказав, що для здоров’я дитини корисно. І мене привели на каток «Метеор».

Насправді, 85% дітей вам те саме відповість: лікарі порадили віддати на фігурне катання або хокей. Чому потім залишаються діти в цих видах спорту? Бо вже звикли.

– Дякую, Артеме, за цікаву розмову і бажаю успіхів у всіх видах спорту, які Вам подобаються!