Історичний музей Дніпра поповнився двома унікальними експонатами

Їхня особливість у тому, що вони були знайдені на місці давніх поселень наших предків.

У 2025 році археологи історичного музею проводили розкопки на території колишнього Нехворощанського монастиря, а також селища Новий Кодак, яке є одним із найстаріших на території сучасного Дніпра.

Звідти родом – експонати, про що йтиметься.

Відділ археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького показав стародавній горщик, який був дбайливо склеєний із черепків, знайдених на території згаданого монастиря:

«Робота кипить, в тому числі, і робота над звітами за польову археологію 2025 року. Завершена реставрація цього горщика, найдена на території Нехворощанського монастиря.

Реставрація завершена, але наукові баталії тривають... Частина колег наполягає на тому, що це початок доби раннього заліза; а інші знаходять аналогії серед старожитностей доби бронзи...

В тому ж краса науки, що завжди є поле для дискусії і пошуку!».

А директор історичного музею Олександр Старик представив старовинну посудину, знайдену в Новому Кодаку:

«Поговоримо про «еліксир життя».

До музейної збірки нещодавно увійшов скляний чотиригранний флакон (10,5х3,5х3,5см), знайдений під час земляних робіт на теренах Нового Кодаку (передав О.О. Шпак). На одній його стінці зображений герб зі щитом в рослинному обрамленні, на якому видно 3 листка конюшини.

У верхній частині герба зображено фігуру людини. Під гербом напис: «SCHUTZ MARKE». На протилежній стінці напис: «J.G.KIESON IN AUGSBURG». На денці в колі цифра «5», під якою півколом позначення «1327 А». Починаючи з кінця ХVІІІ ст. в Європі набуває популярності торгівля так званими «універсальними бальзамами» або «еліксирами життя». Наш флакон використовувався для «життєвої есенції лікаря Кізова».

Йоганн Георг Кізов народився у 1718р. у родині камергера польського короля Станіслава-Богуслава Лещинського. Він вивчав медицину в Страсбурзі, служив військовим хірургом та особистим лікарем вінценосних сімей. У 1762 році Й. Г. Кізов оселився в Аугсбурзі (Німеччина), де і розпочав виробництво есенції, що нібито лікує «нетравлення шлунку, розлад шлунку та всі хвороби, що виникають з нього, а також закупорку вен, також при материнських та іпохондричних станах, а також при цинготах, особливо при лихоманці». Есенцію також передбачалося використовувати профілактично, два-три рази на день, по половині або цілій ложці. На середину ХІХ ст. століття пляшка цього препарату коштувала 1 золотий 30 крейцерів.

До нашого часу збереглися два варіанти складу «життєвої есенції лікаря Кізова», які розшукали чеські археологи, що вивчали знахідки подібного скляного посуду на території Праги. У першому випадку есенція містила: «мацерат з 6 частин ревеню, тирличу та шафрану, 8 частин куркуми (Curcuma zedoaria), перстачу медичного (Verpaniculum medicum), мирри та теріаку, 32 частини алое та 860 частин галльського спирту». У іншому джерелі зазначається наступний склад: «15 частин деревини гіркого апельсина, плодів апельсина, цедри апельсина, 10 частин ревеню та алое, 5 частин куркуми, тирличу, щитка та розторопші, 2,5 частини шафрану та мирри, 320 частин десертного вина, 480 частин 80% спирту. Все це потрібно маринувати протягом 14 днів у закритому контейнері в досить теплому місці, потім пресувати та проціджувати. Потім мацерат розбавляють у 20 частинах концентрованого розчину сахарози (sirupus simplex) та 50 частинах ананасового соку».

Популярність цього напою у мешканців Нового Кодака не викликає подиву, враховуючи його надзвичайне поширення. На початок ХХ ст. продаж «життєвої есенції лікаря Кізова» відбувався навіть в Південній Африці. Доволі непросто визначити дату виробництва знайденого флакону. Напис «SCHUTZ MARKE» говорить про те, що товарний знак, зображений на пляшці, захищений від використання іншими підприємствами. Цей напис фіксується на флаконах починаючи приблизно з 1880-х років.

Саме боротьба з підробками призводить до постійних змін у формі та зображеннях на пляшках. З 1806 року до кожного флакону, який запечатаний гербом, додається листівка з описом ефектів та способу застосування препарату. Герб роду Кізових, які отримали спадкове дворянство, має вигляд щита з трьома зеленими листками конюшини на білому полі та пелікану з дитинчатами в гнізді на шоломі.

На пляшці з Нового Кодаку над щитом і шоломом зображений чоловік, який тримає в руці пляшку есенції. Абревіатура на денці повинна позначати склоробний завод, який важко визначити через недослідженість теми (про це говорять німецькі колекціонери) та велику кількість виробництв (в основному на території сучасної Словенії та Сербії). Можемо припустити виготовлення вказаної пляшки між 1880 та 1920 рр.».

Фото – історичний музей.