Дніпровський актор та режисер Вілен Головко став знатним виноробом

Заслужений артист України, актор Дніпровського національного музично-драматичного театру імені Шевченко Вілен Романович Головко став режисером-постановником вже кількох моновистав, які користуються великим успіхом у глядачів. А ще він має досить незвичайне для актора хобі…

Ці вистави на одного актора можна побачити не тільки в репертуарі театру Шевченка. Вони з успіхом демонструвались у інших містах України.

Дніпровський національний театр Т. Г. Шевченка розпитав зірку сцени та режисури про секрети його постановок:

«Сьогодні у рубриці «ПЕРСОНА» ми поговоримо з людиною неймовірного таланту, Заслуженим артистом України, артистом Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка Віленом Романовичем Головком.

Музикант за першою освітою, кіноактор, режисер. Лауреат фестивалю, присвяченому 140-річчю з дня народження Лесі Українки у м.Луцьк (вистави «На полі крові», «В катакомбах»). Автор самостійних творчих проектів: моновистава «У катакомбах» Л.Українки, сповідь поета «Повернення до раю» (2016 р.) за щоденниками і творами Т.Шевченка, з якими їздить по школах та закладах вищої освіти Дніпра та Києва! Частий гість на телебаченні, приймає учать у проектах на телеканалах України.

У 2018 році підготував моновиставу «Старий і море» за твором Е.Хемінгуея, а у 2020 році відбулася прем’єра моновистави «Де твій брат, Авель?» Ю. Едліса, які сьогодні користуються великою популярністю серед глядачів.

 - Чому Ви навчилися від своїх вчителів?

– Суттєве значення у формуванні мене, як артиста належить керівнику курса професору Леоніду Олійнику, який часто казав: «треба вгризатися в партнера», не бути самим по собі, треба взаємодіяти, чути його, реагувати на зміни у поведінці. Також він наголошував на тому, що актор ще зранку вдома повинен готуватися до вечірньої вистави. Якщо граєш скупого, значить уже зранку мий руки без мила, граєш злодія – веди себе, як злодій. До кінця вистави актор мусить думати тільки про свій вихід, за кулісами відчувати темпоритм вистави, не виходити з образу до завіси.

 - Як народжуються моновистави, режисером яких Ви є?

– Це досить складний процес. Мені потрібно знайти позицію і дійовість слів різних персонажів. Що вони хочуть? Якби були партнери – одна справа, а тут треба глядачу закласти думку персонажа, потім у глядачі знайти партнера, який вступає у діалог і зробити конфліктну ситуацію з текстом, який перед тобою. Коли придбав на книжковому ринку книгу з творами Лесі Українки і прочитав «У катакомбах», я зрозумів – це бомба! Ідея твору співпала з моїми поглядами. Автор робить виклик суспільству. Не треба чекати раю там, а треба його робити тут!

 - Чи вірите Ви у кохання з першого погляду?

- Ще не маючи диплома, у серпні 1972 року в складі Черкаського музично-драматичного театру я приїхав на гастролі до Дніпропетровська. Це був мій перший виступ на сцені театру ім. Т.Шевченка. Одного дня на центральному проспекті зустрів гарну дівчину і в той же день ми розписалися із Нелею.По цей день ми разом. Дружина мій головний порадник, дуже любить театр і кіно.

 - У чому секрет Вашої енергійності?

– Я зростав у селі. З ранку до вечора важка робота по господарству. Без роботи не можу сидіти й сьогодні. За це я дуже вдячний своєму батькові. Зараз маю дачу, дванадцять соток, двоповерховий будинок. Там і працюю, і відпочиваю. Вирощую фрукти, овочі, квіти. Маю хобі – багато років займаюся виноробством. Бувало і сто відер винограду збирав. Проте, спиртне вживаю нечасто, на свята переважно. Надихають онуки. Сім’я – це тил для творця!».

Фото – театр Шевченка.