У Дніпрі відбулася прем'єра витонченої вистави

Постановка "Аркадія" стала фінальною у весняному циклі прем'єр Театру Дніпровського коледжу культури.

У цьому театрі свої вистави демонструють студенти старших курсів коледжу культури. Завдяки свіжості молодого погляду, вистави виходять яскравими та незвичайними. Тому їх дуже люблять відвідувати навіть досвідчені театрали Дніпра.

Не винятком стала і вистава «Аркадія».

Про це розповіли у Дніпровському коледжі культури:

«Аркадія» як фінальний акорд: прем’єра, яка підсумувала навчання молодих акторів.

Прем’єрою «Аркадії» Навчальний театр Dnipro Art College продовжив весняний театральний сезон. Вистава за п’єсою британського драматурга Тома Стоппарда стала своєрідним підсумком і водночас вершиною навчання студентів четвертого драматичного курсу — їхньою творчою кульмінацією перед виходом у великий театр життя.

«Аркадія» — п’єса витончена, інтелектуально насичена й гармонійна. У постановці режисерки Олени Ряпулової вона постає як справжній інтелектуальний двобій — між думками, характерами, епохами. Тут є місце гострому слову, тонкій іронії та мистецьки виписаним образам.

«Це остання прем’єра на четвертому курсі — апогей нашої творчості. Це найскладніша, найцікавіша і найтонша вистава, яку ми створили. Кожен актор мріє зіграти у п’єсі Тома Стоппарда. Його вважають засновником інтелектуального театру — театру філософських парадоксів і історичних асоціацій. Щоб по-справжньому зрозуміти Стоппарда, потрібно бути дуже уважним глядачем: відчути його блискучий гумор, натяки, приховані смисли», — говорить режисерка Олена Ряпулова.

Дія вистави розгортається у кімнаті старовинного заміського маєтку в англійському графстві Дербішир. Час тут рухається подвійним ритмом: початок XIX століття перегукується з нашими днями. Дослідження двох сучасних учених поступово переплітається з долями тих, хто жив у цьому будинку майже двісті років тому. Минуле й сучасність ніби ведуть діалог, де кожне відкриття стає кроком до розгадки давніх історій.

Роль дослідниці Ханни Джарвіс виконала студентка Катерина Жаркова. За її словами, втілити образ історикині, зануреної у світ книжок і наукових пошуків, було непросто. Найскладніше — зробити стриманий, раціональний характер героїні живим і цікавим для глядача. Та саме холодний аналітичний розум Ханни допомагає знайти докази, що поєднують долі героїв двох різних епох.

Не менш складним виявилося завдання і для студента Віталія Бурі. Його персонаж — садовий архітектор Ноукс — людина м’яка, несмілива, часом навіть сором’язлива. Актор зізнається: цей характер майже повна його протилежність. Тож довелося шукати нові акторські інтонації, навчитися підкреслювати внутрішню делікатність героя жестом, паузою, інтонацією.

Англійський інтелектуальний театр — складний і вимогливий до актора. Проте він має безліч прихильників у світі. І режисерка, беручись за таку постановку, свідомо покладає головну відповідальність на акторів-студентів. Схоже, вони впоралися з цим викликом.

Особливої атмосфери набула фінальна сцена: актори виходять із музичними інструментами й під власний акомпанемент виконують фрагмент легендарної пісні Yesterday гурту The Beatles. Цей момент стає символічним — як прощання з театральним студентським життям. Адже «Аркадія» для четвертокурсників — не просто вистава, а їхня випускна робота, останній акорд перед дипломом і новою, вже дорослою сценою».

Фото – Дніпровський коледж культури.