Яким стане меморіал на Набережній Перемоги, 118?

Думки мешканців цього району та влади Дніпра – кардинально розходяться.

Нагадаємо, що 14 січня 2023 року ворожа ракета зруйнувала частину цього 9-поверхового житлового будинку. Внаслідок варварського злочину рашистів 47 мирних жителів – загинули, десятки – отримали поранення.

У результаті дві секції будинку довелося повністю демонтувати.

А у дворі будинку планують створити меморіал на згадку про жертв ворожого удару.

Ось тільки думки міської влади та мешканців про те, яким має стати меморіал, кардинально відрізняються.

Про це пише «Дніпро. медіа»:

Мешканці будинку на Набережній Перемоги, 118 та родичі загиблих внаслідок російського ракетного удару, завданого 14 січня 2023 року, звернулися до Дніпровської міської ради з проханням про співпрацю у створенні меморіалу на честь жертв трагедії.

Про це журналістам Dnipro.media розповіли члени ініціативної групи із створення меморіалу, до складу якої входять родичі загиблих, мешканці житлового масиву Перемога, у тому числі — будинку № 118.

На громадських зборах, які відбулися 15 березня 2026 року, мешканці будинку на Набережній Перемоги, 118 вирішили, що найкращім вшануванням пам’яті 47 загиблих внаслідок російського ракетного удару буде облаштування «Скверу пам’яті та життя» з ненав’язливим меморіальним об’єктом.

Міська влада, судячи із заяв Дніпровського міського голови Бориса Філатова і макету, який активісти бачили у Головному архітектурно-планувальному Дніпровської міськради, хоче, ймовірно, встановлення на місці трагедії меморіалу у вигляді потенційно скляної або металевої конструкції.

За словами Анастасії Швець, мешканки будинку і членкіні ініціативної групи, великий меморіальний об’єкт на місці трагедії — найгірший варіант вшанування пам’яті загиблих.  

«По-перше, — каже Анастасія, — зробити щось дуже величезне, помпезне, що демонструвала мерія, не дуже етично, як на мене. І це погано з практичної точки зору. Якщо робити скляний меморіал, то влітку він перенаправлятиме у двір сонячні промені, створюючи дуже некомфортне середовище. А ажурна металева конструкція, яка, мабуть, є останньою пропозицією від мерії, виглядає як просто декор, який нічого не говорить про трагедію, яка тут сталася».

До того ж учасниця ініціативної групи зазначила, що ажурна, ймовірно, металева конструкція приваблюватиме місцевих дітей:

«Як людина, у якої було активне дитинство, я прекрасно розумію, що ця інсталяція може бути і небезпечною, тому що діти будуть по ній лазити. Меморіал — не те місце, яке треба перетворювати на дитячий майданчик».

На думку Анастасії Швець, на місці трагедії не потрібно споруджувати великий меморіал, який постійно нагадував би людям про трагедію, приваблював би сторонніх відвідувачів:

«Людям, які пережили ті страшні події, втратили близьких, буде неймовірно важко щодня бачити нав’язливе нагадування про трагедію. А якщо туди ще й екскурсії водитимуть, буде взагалі жахіття. Найкращій варіант, на думку мешканців, — сквер «Пам’яті та життя», який зовні виглядав би як просто зелена зона, а, зайшовши всередину, люди побачили б меморіальний об’єкт і зрозуміли, для чого облаштували цей сквер».

Члени ініціативної групи підготували звернення до секретаря Дніпровської міськради Олександра Санжари та міського голови Бориса Філатова. У звернення теж наголошується на недоречності спорудження на місці трагедії масштабного меморіального об’єкту.

«Масштабний меморіальний об’єкт, як правило, створює виразний архітектурний акцент і має передусім символічне значення. Водночас такі рішення не завжди органічно інтегруються у повсякденне життя мешканців житлової території та можуть залишатися відокремленими від щоденного використання простору. Крім того, у даному випадку запропоновані рішення не були попередньо обговорені з родичами загиблих та громадою. Натомість підхід, запропонований у концепції скверу «Пам’яті та життя», передбачає створення спокійного, людиноорієнтованого середовища, в якому пам’ять природно поєднується з повсякденним життям. Такий простір дозволяє делікатно інтегрувати меморіальні елементи, враховує позицію родичів загиблих і мешканців, а також відповідає принципам партисипації формування громадських просторів та сучасним європейським практикам», — йдеться у зверненні.

Представниці ініціативної групи Віра Матвієвська, Тетяна Левкова та Анастасія Швець нещодавно намагалися потрапити на прийом до Олександра Санжари, але прийом не відбувся.

За словами Віри Матвієвської, Олександра Санжари не було у міськраді, хоча у той день він мав проводити прийом громадян.

«Ми записалися за два тижні до дня прийому. Передали звернення, у якому виклали суть питання. У день прийому Санжара був відсутній. Співробітники Управління по роботі зі зверненнями громадян, які організовують особисті прийоми посадовців міськради, не змогли пояснити нам причини відсутності секретаря міськради у робочий час», — розповідає Матвієвська.

Анастасія Швець каже, що сподівається на порозуміння між мешканцями будинку і міською владою: «Ми не хочемо конфронтації. Хочемо донести до міської влади свою позицію. Ми не згодні з тим, що треба відкласти облаштування меморіалу на «після війни» (знаю, що є й така точка зору), бо війна може тривати довго, а вшанувати пам’ять загиблих треба. І не згодні з намірами будувати на місці трагедії щось масштабне. Вважаємо оптимальним варіантом сквер».

Фото - «Дніпро. медіа».