Жителям Днепра раскрыли секреты Тоннельной балки, которая спасала горожан от голода

В страшные времена Голодомора в эту балку с надеждой найти хоть что-то съедобное приходили многие жители города.

И Тоннельная балка стала настоящей  кормилицей для тысяч людей!

В этом оазисе природы рядом с улицей Космической и в наше время можно найти и плоды, и съедобные растения.

Об этих секретах Тоннельной балки в ходе новой экскурсии рассказали кандидат биологических наук Борис Барановский и известный историк и экскурсовод Николай Чабан.

Вот что организаторы рассказали об этой необычной экскурсии:

“Уроки виживання: таємниці весняної балки та пам’ять 1933-го.

Весна в Тонельній балці — це набагато більше, ніж просто прогулянка на природі. Це жива історія стійкості, де кожен корінець чи листок колись був питанням життя та смерті. Нещодавно ми дослідили місцеві стежки, щоб зрозуміти, як природа допомагала українцям вистояти у найстрашнішу весну 1933 року.

Керівник лабораторії Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара кандидат біологічних наук Борис Барановський разом з лектором Музею спротиву голодомору Миколою Чабаном запросили пройтися охочих Тонельною балкою.

Наша екскурсія — це практичний гід із того, як відрізнити їстівні дари природи від небезпечних пасток.

Головні інсайти нашої мандрівки.

Природний «хліб» біля води: Ми дізналися, чому близькість до водойм була запорукою порятунку. Наприклад, водяний горіх — це справжня крохмальна скарбниця, а пагони очерету могли певною мірою нагадувати звичну їжу.

Мистецтво розпізнавання: Ми вчилися бути обережними. Тепер ми знаємо, чому Айстрові — це ваші друзі, а Жовтецеві можуть бути отруйні. Вчилися не плутати печериці з блідою поганкою та обходити стороною підступну пшінку.

Лісова «аптека» та меню: Виявляється, бруньки диких дерев (верби, глоду, яблуні) — це потужний концентрат вітамінів. А місцеві трави, як-от меліса та м’ята, дарують енергію краще за сучасні напої.

Жива пам’ять: Разом із гідами ми занурилися у спогади дослідників Григорія Омельченка, Анатолія Стародубова, Тараса Музики та Юрія Коломийця. Слухати про те, як на цих схилах люди намагалися вижити будь-якою ціною, — це досвід, що пробирає до сирот. Ми слухали про «пишноту природи» 30-х років і про те, як колись тут виливали ховрахів, аби врятувати сім'ї від голоду.

Чому вам варто доєднатися до нас наступного разу?

Зараз природа в самому розквіті, і кожен кущ шипшини чи кизильника приховує свою легенду. Це шанс змінити фокус: побачити в знайомому ландшафті не просто краєвид, а справжню книгу виживання.

Вдягайте зручне взуття, беріть друзів і приходьте читати історію поміж трав.

Балка відкриває свої секрети лише тим, хто готовий слухати!”.