Дніпрян провели слідами Нестора Махна у Катеринославі

Відомий дніпровський історик, краєзнавець, письменник, журналіст Микола Чабан організував чергову цікаву авторську екскурсію.

На цей раз усі бажаючи могли дізнатися більше про перебування відомої історичної постаті, Нестора Махна, у Катеринославі. І пройти його слідами у нашому місті.

Про цю екскурсію Микола Чабан розповів:

“МАХНОВСЬКІ АДРЕСИ ТА МАГІЯ АНАРХІЗМУ.

Через століття Париж, як і раніше, приймає туристів біля могили Нестора Махна. Але справжня історія писалася не там. Вона вписана в міський простір Дніпра (колишнього Катеринослава). Варто прислухатися. І бруківка озветься копитами махновських коней…

Авторська екскурсія «Махновський Катеринослав» пройшла недільним днем, під світлом квітнучих каштанів. Серед охочих пройтися цими адресами – і старші люди, і молодь.

Прогулянка місцевими «махновськими адресами» — від скверу на місці Тюремної площі та колишньої в'язниці до готелю «Асторія» — перетворюється на динамічний рух у часі. А ось адреси, де Махно-оратор зривав овації під псевдонімом часів каторги «Скромний».

А в грудні 1918 року увірвався до міста вже як грізний Батько. Влаштував артилерійську дуель, триденне пограбування та особисту помсту своєму кривдникові-прокуророві. Сьогодні над «Асторією» більше не майорить чорний прапор. Або, як напише наш земляк-класик Валер’ян Підмогильний ( і вже ніхто ніколи так не висловиться!), «чорний, пишно хвилюючи на вітрі темрявні бганки із золотими літерами: «Живи, анархізме!»

Давно не чули ці вулиці махновських тачанок, а саме місто досі зберігає сліди бунтарської ментальності. Хоча діток у місті довго навчали на давньому стереотипі які кровожерні бандити ці повстанці! (див. фото з театральними ляльками).

До речі, навіщо нам копатися в махновській темі через 100 років? Можливо, ми повертаємось до Махна, бо його епоха — це дзеркало сучасних криз… Або жорсткий урок того, як стихійна жага до свободи стикається з суворою державною машиною та геополітикою. Вивчення Махна — це пошук відповіді на запитання: де межа поміж істинною низовою демократією та руйнівним хаосом? У його фігурі зійшлися риси, які роблять його вічним архетипом. Абсолютна автентичність в тому, що він не був кабінетний теоретик. Вихідець з народу, який говорив з ним однією мовою. Й останнє – хіба самоврядування, на якому він так палко наполягав, не стало маркером сьогодення?

Нестор гіпнотизував натовп, змушуючи плакати і зривати погони навіть вороже налаштованих царських офіцерів. В «Асторії» сам плакав від туги й писав поезії (таким в усякому разі ми бачимо його очима того ж Підмогильного).

Що відштовхує і що приваблює в його образі? Опора на сліпу силу зброї. Харизма.

Чому цей світильник не гасне? А мерехтить і далі. Нестор Махно залишив по собі не просто історичний слід, а потужний культурний міф. У Дніпрі перейменовують вулицю на його честь, відкривають «Махно-паб», де створено його маленький культ, а на стінах будинків сперечаються щодо меморіальних дощок. Років двадцять тому хлопці Дм. Корчинського відкрили на «Асторії» дошку Махну. А поряд висить зашита деревом радянська дошка з червоноармійцем-будьонівцем. Немов нагадуючи: влада в Січеславі змінювалася десятки разів. Але ті дошки, що лишилися на сьогодні, наразі більш нагадують про більшовицьке минуле, ніж про УНР чи Директорію.

Світильник не гасне, бо ідеаліст Махно уособлює вічну, незнищенну мрію людини про свободу. Без чиновників, наказів та кордонів. Поки в людях живе дух непокори, батьків прапор бентежитиме уми.

Епоха Махна настільки кінематографічна й сповнена вогню, що говорити про неї лише сухою мовою архівних довідок було б годі. Тому на екскурсії з’явилася батькова папаха чи була спроба проникнути в закапелки двору з млином Тіссена – махнівці мали з заможними німцями-меннонітами постійне прикре протистояння. А, бач, тачанкою німецькою експропріатори скористалися аж ну!

Для багатьох візит до музею «Літературне Придніпров’я» стався вперше в житті. На будівлі – меморіальна дошка на честь згадуваного В. Підмогильного. У двоповерховому особняку далекого 1920-го містилася українська гімназія ім. Івана Франка. У ній викладав студент Валер’ян і відтак сусідство з «Асторією» не могло не відбитися у його творчості.

У маленькій повісті «Третя революція» (1925) Підмогильний відтворить образ Нестора Махна з унікальною мистецькою правдою безпосереднього очевидця. Вчителюючи по сусідству зі штабом повстанців, він спостерігав стихію махновщини віч-на-віч. Письменник позбавив Батька лубочної пропагандистської демонізації, показавши його складною, глибоко трагічною і живою людиною. В його творі трагічно самотній Нестор – польовий командир, що вершить жорстокий суд у підвалах «Асторії». Й водночас постає рефлексуючим поетом, який пише вірші у зошиті. Вузьколоба радянська ортодоксальна критика виявила сліпоту та повну відсутність інтелектуальної глибини, пришивши Підмогильному абсурдне тавро «апологета махновщини».

Потрібно було ціле століття, щоб на відстані часу усвідомити: ця повість була не романтизацією бандитизму, а геніальним та неупередженим психологічним зрізом національної трагедії. В ній зіткнулися стихійна селянська воля та тендітна міська культура.

Завершилася екскурсія з книжкою Підмогильного під пахвою біля Англійського клубу, який тихо конає на тлі жорстокої війни нашого часу. Тут 1917-го була Асоціація анархістів. Батько навідувався сюди з Гуляйполя після Лютневої революції… Тут ми й попрощалися з нашим химерним краянином, через якого це місто часом звали Махноградом”.

Фото Павла Маменка.