Умер хранитель истории Приднепровской железной дороги

На 76-м году ушел из жизни почетный железнодорожник Владимир Дрышлюк, который многие годы заведовал музеем ПЖД.

Почти 60 лет своей жизни он отдал нашей железной дороге. Из них десять последних – не просто заведовал Музеем ПЖД, о котором подробно рассказывал Городской сайт.

Владимир Алексеевич кропотливо собирал все, что связано с историей нашей дороги. Обустраивал новые помещения музея после его переезда. Способствовал популяризации музея (история которого насчитывает уже 58 лет!) и достижений ПЖД.

О жизни и достижениях коллеги напомнила Приднепровская железная дорога:

“Із сумом повідомляємо, що на 76-му році пішов із життя наш колега – Почесний залізничник, Почесний працівник транспорту України Володимир ДРИШЛЮК.

Майже 60 років свого життя Володимир Олексійович віддав залізничному транспортові. Після навчання в ДІІТі працював на різних посадах у структурних та виробничих підрозділах Придніпровської залізниці: локомотивних депо Нижньодніпровськ-Вузол та П’ятихатки, Дніпропетровському відділку залізниці, локомотивному господарстві, кадровій та адміністративній службах; очолював Дніпропетровську дитячу залізницю, а також викладав спецдисципліни в Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту.

Завжди відповідальний і високопрофесійний, до останнього відданий своїй справі; чудовий керівник і організатор, людина слова, взірцевої дисципліни й самодисципліни, різнобічних інтересів та енциклопедичних знань, дуже інтелігентна й щира.

Ці риси та якості яскраво проявилися під час реалізації таких знакових для Придніпровської залізниці проєктів, як будівництво школи в міжнародному дитячому таборі «Артек», зведення житлового 202-квартирного будинку для українських військових моряків у Севастополі, ліквідація наслідків техногенної аварії в Алчевську тощо, активним учасником яких був Володимир ДРИШЛЮК.

Багатьом з нас Володимир Олексійович запам’ятається як самовідданий дослідник та збирач історії й традицій нашої магістралі. Десять років він очолював музей історії Придніпровської залізниці, докладав значні зусилля для поповнення експозиції; для того, щоб музей отримав нове приміщення й набув сучасного вигляду, чимало зробив для популяризації видатних постатей і досягнень Придніпровки.

Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Володимира Олексійовича. Його смерть – це величезна втрата для всіх, хто знав цю неймовірну людину.

Вічна й світла пам’ять йому!”.