Вже чотири роки місто-герой Нікополь – під безперервними обстрілами ворога

12 липня 2022 року вороги вперше обстріляли це місто. І з того часу терор мирного населення продовжується щодня…

Сумні та героїчні підсумки цих чотирьох років підводить “Нікополь – Новини твого міста”:

“ 12 липня минуло чотири роки з першого обстрілу Нікополя.

12 липня 2022 року російські війська вперше завдали масованого удару по житлових кварталах Нікополя. Відтоді для міста почався новий відлік — без жодного дня тиші.

За ці 4 роки через постійні ворожі обстріли у Нікополі загинули 153 мирні жителі, серед яких троє дітей. Поранення отримали 1 160 людей, у тому числі 63 дитини.

Нікополь пережив десятки тисяч артилерійських обстрілів та ударів дронами, оскільки ворог щоденно по кілька разів атакує місто з протилежного берега.

Але місто тримається, завдяки тому, що у місті залишаються люди.

«А місцеве самоврядування продовжує виконувати свої функції: ми забезпечуємо роботу міста, його критичної інфраструктури, комунальних підприємств, своєчасно ліквідовуємо наслідки обстрілів, відновлюємо пошкоджені будинки й заклади. Завдяки цьому стоїть і живе наше місто», - зазначив міський голова Олександр Саюк.

Чотири роки Нікопольщина живе під артилерійськими обстрілами та атаками FPV-дронів.

Після кожного вибуху першими на місця російських ударів прибувають поліцейські . Вони рятують поранених, евакуйовують людей, документують воєнні злочини та збирають докази, щоб жоден із них не залишився безкарним.

Вони такі самі люди. У них теж є діти, батьки, дружини й чоловіки. Їхні домівки так само перебувають під прицілом ворога. Вони теж відчувають страх. Але щоразу застібають бронежилет, одягають каску й сідають у службовий автомобіль. Бо їх завдання сьогодні - це врятувати, евакуювати, зафіксувати та показати світові жахливу правду про те, що вже четвертий рік переживає Нікопольщина.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, майбутній слідчій Аліні Голубєвій було лише 18 років. Після навчання вона свідомо повернулася працювати до рідного Нікополя.

«Найважче — бачити людський біль», — зізнається поліцейська.

Разом зі слідчо-оперативною групою вона документує наслідки російських атак. Один із найболючіших спогадів — загибель чоловіка, якого просто на дорозі атакував FPV-дрон.

Старший слідчий Микита Бобряшов документував наслідки перших обстрілів Нікополя. За чотири роки таких виїздів були сотні. Війна не оминула й його родину — під час одного з ударів постраждали він, дружина та маленька донька. Після лікування поліцейський повернувся до служби.

Щодня поруч працюють криміналісти, які фіксують наслідки російських атак, а через їхні світлини світ бачить правду про життя прифронтової Нікопольщини.

— Кожного дня, впродовж усієї війни я їздила на обстріли , — говорить старша спеціалістка-криміналістка відділення поліції № 3 Нікопольського районного управління поліції Марина Шипула.

Саме через її об'єктив Україна бачить правду про життя прифронтової Нікопольщини. Після кожного російського удару вона разом зі слідчо-оперативною групою документує воєнні злочини, а насамперед допомагає людям, які за лічені хвилини втратили дім, майно чи найдорожчих.

Працювати стає дедалі небезпечніше: навіть після завершення обстрілів поліцейських переслідують ворожі FPV-дрони. Та попри постійний ризик Марина не залишає службу. Разом із нею в поліції служить і донька. Щодня вони вирушають туди, де найбільше потрібні допомога, підтримка й правда, яка має бути збережена для історії та майбутнього правосуддя.

— За останній рік ситуація стала ще більш напруженою. Кількість ворожих FPV-дронів у рази збільшилася, — говорить поліцейський сектору евакуаційних заходів відділу превенції Нікопольського районного управління поліції Владислав Келембет.

Щодня він разом з екіпажем вирушає туди, де люди просять про допомогу. Попри те, що війна торкнулася і його родини, він продовжує нести службу. Із небезпечних територій Владислав допоміг вивезти вже сотні людей.

Поліцейські такі ж люди, як і всі. І так само перебувають під прицілом ворога. Але їхній фронт — тут. На вулицях рідного міста, серед понівечених будинків, розбитих шкіл, лікарень і людського болю. І попри все вони продовжують виконувати свою роботу, вірячи, що одного дня вона полягатиме вже не в документуванні війни, а в житті без неї”.

Фотографії зі сторінки “Нікополь – Новини твого міста”.