На Курахівській ТЕС вона працювала під постійними обстрілами ворогів

На Придніпровській ТЕС пишаються своєю досвідченою працівницею, яка нещодавно була представлена до високого звання.

Лариса Зуєва віддала енергетиці більше 30 років свого життя. У Дніпро вона вимушена була переїхати в 2024 році, та зразу ж почала працювати на Придніпровській ТЕС.

А до цього багато років віддала Курахівській ТЕС, героїчно виконуючи там свої обов’язки навіть під ворожими обстрілами.

Про складну та цікаву долю колеги на Придніпровській ТЕС розповіли:

“Вона щира, усміхнена та скромна. Але за цією скромністю — понад 30 років роботи в енергетиці, складні професійні рішення, досвід керівниці й технологині та вміння починати все спочатку.

Лариса, начальниця насосно-фільтрувальної станції Придніпровської ТЕС, нещодавно отримала звання «Відмінник енергетики України». Нагороду їй особисто вручив міністр енергетики.

Для Лариси це стало несподіванкою.

«Це було неочікувано і дуже приємно. Я вдячна за таке визнання», — говорить вона.

Колись дівчина з Курахового вступила до навчального закладу у Дніпрі на факультет біохімії. Працювати в енергетиці вона не планувала. Але обставини повернули її додому, а Курахівська ТЕС тоді була одним із найважливіших і найпрестижніших підприємств міста.

У 1993 році Лариса прийшла до хімічного відділення звичайною лаборанткою. Згодом стала інженеркою, заступницею начальника хімічного відділення, а у 2018 році стала його менеджеркою.

На початку повномасштабної війни лінія фронту проходила приблизно за 15 кілометрів від Курахового. Люди масово виїжджали, однак Лариса залишилася й продовжувала працювати.

Навіть до початку інтенсивних обстрілів станції робота ставала дедалі складнішою. Через погіршення якості води, яку довелося брати з резервної водойми, змінювалися технологічні процеси. Виникали проблеми з постачанням та якістю реагентів. Потрібно було постійно шукати рішення, щоб обладнання працювало, а технологічні показники залишалися контрольованими.

Пізніше обстріли стали частішими й сильнішими. У ті місяці Ларисі доводилося виконувати не лише роботу керівниці. Її знання технології, багаторічний досвід і здатність швидко ухвалювати рішення були безцінними.

Сьогодні Курахівська ТЕС зруйнована, а місто окуповане. Там, у робочому кабінеті Лариси, залишилася більшість її корпоративних і відомчих нагород. Але головне вона забрала із собою — знання, досвід і готовність працювати далі.

У 2024 році Лариса приїхала на Придніпровську ТЕС та очолила насосно-фільтрувальну станцію. Це була нова для неї ділянка роботи.

«Я хвилювалася, тому що деякі технологічні нюанси знала менше. Але це стало додатковим стимулом вивчати нове та розвиватися», — розповідає Лариса.

Станція, якою вона керує, готує питну воду для споживачів житлового масиву Придніпровський. У команді Лариси 13 працівників. За її безпосередньої участі тут змінили систему розподілу питної води та встановили групу сучасних насосних агрегатів із частотним регулюванням. Лариса повністю координувала технологічну частину проєкту разом із ремонтним персоналом. Результат — споживання електроенергії насосним обладнанням вдалося зменшити втричі.

За ініціативи Лариси замінили лічильники на трубопроводах сирої води. Нове обладнання дозволило отримувати точніші дані, скоригувати облік питної води та зменшити похибку вимірювань.

Це робота, про яку рідко говорять. Але саме з таких рішень складаються надійність, ефективність і відповідальність за результат, адже давати якісну питну воду не менш важливо ніж виробляти електроенергію.

Лариса щодня робить свою роботу — професійно, спокійно і відповідально. Та саме за її щирою усмішкою і скромністю стоїть висококласна фахівчиня, технологиня, енергетикиня та керівниця, чиє професійне визнання справді заслужене”.