У Дніпрі відкрили перший районний пам'ятний знак на честь захисників, полеглих за Україну

В Амур-Нижньодніпровському районі Дніпра, на просп. Мануйлівському, відкрили пам'ятний знак захисникам, полеглим у боротьбі з російською агресією проти України. Він став першим районним меморіалом у місті, присвяченим українським воїнам. У церемонії відкриття взяли участь родини героїв, військовослужбовці, представники правоохоронних органів, міської влади та жителі району.

Присутні вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу.

За словами заступника міського голови Андрія Денисенка, цей меморіал є початком масштабної міської ініціативи зі створення місць пам'яті в кожному районі Дніпра.

«Сьогодні ми відкриваємо перший районний меморіал захисникам України. Це символічний початок великої роботи зі створення таких місць пам'яті в усіх районах міста. Меморіал виконаний у сучасному стриманому стилі. Його центральним елементом став Комбатантський хрест і слова «За Україну! За її волю!». Саме за ці цінності сьогодні воюють українські захисники та захисниці. Це місце покликане не лише зберігати пам'ять про тих, хто загинув, а й нагадувати про тих, хто нині продовжує боронити нашу державу», — підкреслив Андрій Денисенко.

Він також зазначив, що під час проєктування особливу увагу приділили тому, щоб меморіал став простором, де рідні загиблих зможуть побути наодинці зі своїми спогадами.

«Ми прагнули, щоб це був не просто пам'ятний знак, а людяне, затишне місце. Тут облаштовані лави, освітлення. Для кожного дніпрянина цей меморіал є свідченням того, що громада пам'ятає кожного свого Героя. Імена наших воїнів назавжди залишаться в історії міста, а такі місця стануть матеріальним символом вдячності й шани тим, хто поповнив небесне воїнство, захищаючи незалежність України», — додав Андрій Денисенко.

Ініціаторкою створення пам'ятного місця стала мати загиблого добровольця Ігоря Карасюка – Ольга Карасюк.

«Мій син Ігор із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Він сказав мені: «Хто буде захищати вас, якщо не я?». І без вагань пішов боронити свою родину, своє місто і свою країну. Йому було лише 28 років. Для матері це біль, який неможливо описати словами. Ми мріяли про майбутнє, але війна забрала ці мрії. Саме тому після його загибелі в мене народилася інша мрія – щоб з'явилося місце, де матері, дружини, діти, побратими та всі небайдужі люди могли прийти й вшанувати пам'ять наших Героїв. Адже пам'ять має жити довше за нас. Майбутні покоління повинні знати, завдяки кому вони можуть жити, навчатися, мріяти та будувати своє життя у вільній країні», — сказала Ольга Карасюк.