У Дніпрі вчать малювати… нитками

Такий вид творчості допомагає знизити рівень стресу, який в усіх українців зашкалює через нескінченну війну.

Якщо ж говорити про вимушених переселенців, то вони відчувають подвійний стресовий тягар. Адже ці люди через війну залишили свої рідні міста та села і усе, що наживали протягом багатьох років.

Серед інших організацій, долями вимушених переселенців займається Благодійна організація «Карітас Донецьк у м. Дніпро».

Вона впровадила багато відновлювальних та терапевтичних програм для ВПО різного віку.

А тепер бажаючі можуть навчитися малюванню нитками, про що в цій організації розповіли:

“Є турбота, яку ми щодня віддаємо іншим...

Турбота про батьків, літніх рідних і близьких часто складається з маленьких, але важливих справ: допомогти, підтримати, бути поруч, подбати про те, щоб усе було добре.

Та серед цього щоденного піклування легко забути про ще одну важливу людину - про себе.

Нещодавно ми запросили найближче оточення бенефіціарів проєкту «Домашня опіка» на відновлювальну зустріч, де можна було на деякий час відкласти щоденні турботи й просто побути у просторі творчості та спілкування.

Цього разу ми малювали… нитками.

Звучить незвично, але варто лише взяти до рук м’яку нитку, обрати колір і дозволити собі експериментувати - і звичайний аркуш поступово оживає.

Навколо - кольори, спокійна атмосфера та некваплива розмова про прості приємні речі: літо, квіти, затишок, моменти, які хочеться запам'ятати.

Поступово увага перемістилася від щоденних справ до творчості.

І на білому папері почали з'являтися квіти.

У кожного - свої кольори, свій настрій, своя композиція. Адже творчість не потребує правильних відповідей. Вона залишає простір для власного вибору.

Можливо, саме в цьому й була особливість цієї зустрічі - дати собі дозвіл на кілька годин не лише піклуватися про когось, а й побути в турботі про себе.

Бо турбота про інших починається не з виснаження, а з розуміння, що власні потреби та відновлення теж мають значення.

Дякуємо всім учасникам за відкритість, теплі розмови та ті прекрасні квіти, які цього дня розквітли не лише на папері, а й у нашому спільному просторі”.