Від канонів краси 19 століття до сучасного етностилю: у Дніпрі провели просвітницьку лекцію про українські традиції

У Дніпрі відбулася просвітницька лекція «Краса по-українськи: від канонів 19 століття до сучасного етностилю».

Учасникам розповіли, як змінювалися уявлення про жіночу й чоловічу красу, яке значення мали традиційне вбрання та прикраси й чому українські елементи одягу сьогодні знову стають частиною повсякденного стилю. Захід відвідали 60 людей.

Лекцію провели у просторі «Хартія Хаб» у співпраці з Комунальним закладом «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міської ради. Під час зустрічі говорили про народні пісні, спогади й етнографічні матеріали, у яких відображені уявлення про красу. Окрему увагу приділили традиційному вбранню та прикрасам — вишитим сорочкам, дукачам і запаскам, які супроводжували українців у повсякденному та святковому житті.

«Ми говоримо про українську культуру, традиційне вбрання та спроби знищити нашу ідентичність під час Голодомору. Важливо нагадувати про ці трагічні сторінки історії, адже попри всі випробування український народ вистояв і продовжив боротися за право бути незалежним», — наголосив виконувач обов’язків директора Музею спротиву Голодомору Дніпровської міської ради Азад Мамедов.

Історичну частину лекції представила лекторка музею Альвіна Блаженко. Вона розповіла, якою в народних уявленнях мала бути вродлива дівчина чи парубок, чому прикраси були важливою частиною образу та що означало бути «прибраною» до весілля або свята.

«Ми пройшли шлях від уявлень про красу в 19 столітті: якою мала бути жінка й яким чоловік, як це оспівується у піснях. Окремо згадали про 1930-ті, часи Голодомору: тоді зникають і уявлення про пишне обличчя, і багатство жінок 19 століття — згарди, дукачі, вишиванки. Доводилося обирати, що важливіше: життя чи пам’ять про колишнє життя. Кожна наша лекція — це розмова з глядачами. Ми згадали пісні, що оспівують жіночу й чоловічу вроду, і за бажання трохи їх поспівали», — розповіла Альвіна Блаженко.

Від історії традицій учасники перейшли до їхнього місця в сучасному житті. Представниця Дніпровської міської ради Одарка Біла розповіла, як українське вбрання та прикраси повертаються до повсякденного гардероба і стають частиною особистого стилю.

«У радянські часи людям під страхом життя доводилося ховати й зберігати українське. Нам знадобився тривалий час, щоб перейти від сприйняття вбрання як речі, що лежить у шафі, до того, що його можна носити щодня. У моїй родині мене навчили вишивати, мама виготовила для мене вишиванку й сукню — я цим пишаюся та зберігаю їх. Приємно бачити на світлинах колег і молоді українські прикраси. Цьогоріч на день народження я отримала в подарунок баламути. Дніпро задає тон і моду в українському вбранні», — розповіла Одарка Біла.

За її словами, українські прикраси та орнаменти на одязі мають не лише естетичне, а й символічне значення. Пані Одарка зазначила, що захисники й захисниці беруть із собою на передову вишиті хустинки, а дехто вдягає вишиванку під військову форму. Такі речі нагадують про дім, родину та власне коріння навіть у найскладніші моменти.

Серед відвідувачів лекції була дніпрянка Зоя Єршова. Вона розповіла, що цікавиться українською ідентичністю, а про «Хартія Хаб» дізналася під час екскурсії містом. На лекцію такого формату жінка прийшла вперше.

«Росія дуже довго пригнічувала нашу ідентичність, нашу мову, наші костюми, вишиванки й прикраси, тому зараз мені особливо цікаво про це знати. В Україні не один костюм на всіх: кожен регіон мав свої костюми та прикраси, щоб підкреслити жіночу красу. Я прийшла послухати й дізнатися нове, і планую відвідувати такі заходи й надалі», — поділилася Зоя Єршова.