У Дніпропетровську діє заклад, що приймає людей, яким ніде жити

Близько десяти днів тому в Дніпропетровську почав приймати людей, яким ніде жити у надзвичайних погодних умовах, Ленінський територіальний центр соціальної допомоги. Це поки єдиний у місті цілодобовий заклад, куди може звернутись кожна людина, навіть без постійного місця проживання.

Однак за період морозів, кажуть у центрі, за допомогою звернулось тільки чотири людини, які замерзали вдома через поломку теплокомунікацій. Як це не дивно, до цього чистенького центру, де працюють їдальня та спеціалізовані медичні кабінети, за весь період холодів не звернулась жодна людина без певного місця проживання. Зараз тут лежать самотні літні люди. До їхніх послуг- прибрані палати, їжа і навіть масаж з фітотерапією. Однак, якщо сюди прийде бездомна людина будь-якого віку, її не виженуть. Щоправда, перед поселенням проведуть санобробку шкіри та одягу та зроблять флюорографію.

Окрім проблем з опаленням, які не дають змоги жити вдома, сюди людей приводять і справжні життєві трагедії. Така трапилась і в Олександри Євменівни Швирьової, що поступила до центру у водохресні морози. Каже, ще тридцять років тому зійшлась з чоловіком, допомагала йому ростити доньку. А коли та виросла, то запропонувала бабусі так званий родинний обмін: однокімнатну квартиру бабусі, в якій вона не жила, бо мешкала у будинку громадянського чоловіка, зміняти на свою. Так донька отримала трикімнатну квартиру, каже бабуся, і прописала мачуху в себе. Коли восьмидесятирічна бабуся у черговий раз лягла в лікарню, донька перевезла до себе батька і його речі. Хата залишилась відкритою, а за допомогою мародерів ще й пустою. Коли бабуся повернулась із лікарні, житловим будинком назвати це було важко. Бабуся каже, що спробувала приїхати до падчірки, що при обміні вимушена була прописати стареньку в себе. Та жити там родичі їй не дали.

Притулок Олександра Євменівна знайшла у центрі соціальної допомоги. Там бабусину ситуацію знають, співчувають, але змусити падчірку поводитись по-людськи, звісно, не можуть. Бабуся каже, її падчірку звуть Ліна Михайлівна. А у паспорті літньої жінки стоїть законна прописка: Дніпропетровськ, вулиця Моніторна, будинок сім, квартира двісті двадцять чотири. Маємо надію, що люди, які довели бабусю до нинішнього стану, все ж таки згадають про таке поняття, як совість, і не залишать бабусю без законного житла.