У житті завжди є місце ляльці

На педагогічній ниві Тетяна Олександрівна досягла певних успіхів: була визнана викладачем 2003 року, а до цього посіла перше місце у конкурсі «Куратор групи».

Життя Тетяни Ніколаєвої стрімко змінилося кілька років тому, коли вона, дочка художника-самоучки відчула поклик писати картини. Пізніше були картини вишиті бісером, але творча натура прагнула більшого, пов’язаного з образотворчим мистецтвом, начебто і подібного, але в той же час зовсім іншого. Якщо чогось дуже прагнути, то обов’язково з’являються можливості-підказки: одного разу по телевізору рекламували курси авторської ляльки. І саме тоді, побачивши, яких привабливих і цікавих ляльок можна зробити з шматка пластичної глини, Тетяна Ніколаєва вирішила: ось воно те, до чого прагне душа.

— Головне у виготовленні цих ляльок, — говорить Тетяна Олександрівна, — концентрація над тим образом, котрий ти хочеш створити. Дівчата, з якими я вчилася, почали хапатися то за гномів, то за ще якихось казкових персонажів, і в результаті нічого не вийшло, бо образ майбутнього персонажу не вимальовувався в уяві, розчинявся. Найцінніша для мене — це перша лялька, яку я зробила, коли тільки починала вчитися. Вона не така досконала, як мої нинішні роботи, але надзвичайно дорога як пам’ять, я приросла до неї душею.

Авторка переконана, процес ліплення допомагає заспокоїтися та рятує від щоденної рутини. Створюючи характер майбутньої ляльки, можна настільки захопитися, що години летять непомітно.

— Вони заспокоюють і лікують. І це надзвичайно затягує, це як певний магніт. Якщо ти почав робити, то відірватися майже неможливо. Буває так, що сідаєш за стіл, береш глину і починаєш відтворювати образ, котрий заздалегідь вимальовуєш у своїй уяві. Створювати характер героя, його позу, в якій він застигне — найцікавіше в цьому процесі. Ніби відтворила задуманий образ, дивишся на годинник — а там вже 4 ранку.

За словами майстрині, найцікавіший і водночас найскладніший процес — це створення амплуа героя, особливо якщо майбутній персонаж маленький.

— Маленькі ляльки вимагають найбільше часу, у них настільки тонкі риси обличчя, що один неправильний рух може зіпсувати всю зроб­лену роботу.

Серед персонажів, створених Тетяною Ніколаєвою, були історичні, міфологічні та просто цікаві ляльки. Більшість створених робіт авторка дарує знайомим на пам’ять, а іноді створює як обереги для дорогих душі людей.

— Я своїй подрузі зробила ляльку: княгиню Ольгу, котра тримає у руці голуба з мотузкою на лапці. Всі пам’ятають, як вона помстилася своїм ворогам. Це, можна сказати, такий собі оберіг від злих язиків.

Процес створення ляльки займає приблизно тиждень, адже це лише хобі, робить вона їх у вільний від роботи час. У майбутньому майстриня планує перейти на більш досконалі матеріали.

— Зараз я починаю засвоювати новий досконаліший спосіб виготовлення ляльок з самозастигаючої суміші. Це дає більше можливостей для покращення їх зовнішнього вигляду, вони будуть більш пластичними й реалістичними. Тому бажання створювати нові персонажі є, а вільного часу замало.

Тим, хто тільки починає займатися авторськими ляльками, Тетяна Ніколаєва радить бути більш наполегливими, повністю концентруватися на задуманому образі та практикуватися.

— Я з власного досвіду знаю, пам’ятаю, як тільки починала, — один раз не вдалося, пробуй другий і так, поки не втілиш задуманий образ в обличчі ляльки, адже воно формує наше уявлення про ту позу і певну пластику, в котрій застигне персонаж.

Якщо ти маєш художній смак, то навички прийдуть трохи згодом. З кожним разом буде виходити все краще і краще. Головне у цьому процесі — це гарний настрій та бажання творити.