Ветерани - це люди, на яких потрібно рівнятися

У жителів майже не лишилося продовольства та палива, розпочався голод. Ситуацію ускладнювали бомбардування. Так тривало більше двох років. А у 1944 році радянські війська провели Виборгську та Свірсько-Петрозаводську наступальні операції, що дозволило визволити Виборг та Петрозаводськ і остаточно відкинути противників від Ленінграда.

27 січня 2014 року відзначається 70-та річниця зняття блокади Ленінграда. У цей день губернатор Дніпропетровщини Дмитро Колєсніков відвідав жительку блокадного Ленінграда Тамару Іванівну Неминущу. Інших учасників блокади Ленінграда, а їх в області проживає більше 200, відвідають керівники міст та районів, школярі, студенти, курсанти, ліцеїсти.

«Такі люди як Тамара Іванівна пережили найстрашніше – війну. У голоді і холоді вони протистояли ворогам та змогли їх здолати. Після чого вони героїчно відроджували зруйновані заводи, школи, лікарні. Для нашого покоління це люди, на яких потрібно рівнятися, у яких потрібно вчитися працюватися, набиратися життєвої мудрості. Дивлячись на їх життєвий шлях ми повинні цінувати мир і спокій, і не дивлячись ні на що зберегти їх», - сказав Дмитро Колєсніков.

Тамара Іванівна згадує, як їх місто бомбардували – з літаків скидали фугасні запальнички. А вона разом із однолітками ловила їх та занурювала у пісок, щоб запобігти пожежі. «Я закінчила прискорені курси у ремісничому училищі та у 14 років пішла працювати на Кіровський машинобудівний завод токарем. На зріст була малою та щоб діставати до станка мені підставляли ящики. У нас мерзли руки, хотілося їсти, але працювали до того часу, поки не виконали всю роботу», - розповідає вона.

У 1952 році, закінчивши Машинобудівний технікум, Тамара Неминуща почала навчатися в інституті Ульянова-Леніна на факультеті електроніки. Однак навчання не закінчила. У 1954 році разом з чоловіком-військовослужбовцем поїхала за Північний полюс до місця призначення його служби. У 1955 році разом з родиною повернулася до Ленінграда, де працювала на Кіровському машинобудівному заводі електриком, майстром. У 1958 році родина переїздить до Німеччини. А у 1960 році – переїжджає до м.Кривий Ріг, де працює майстром по обліку електроенергії. У 1962 році разом з родиною переїжджає до Дніпропетровська, де працює електромеханіком на Придніпровській залізницю. В теперішній час Тамара Іванівна веде активну громадську діяльність - є старшою групи міської асоціації «Блокадний Ленінград». Нагороджена: медаллю «За доблестный труд» за працю у роки Великої Вітчизняної війни, знаком «Житель блокадного Ленинграда».

Губернатор зазначив, що історія Тамари Неминущої увійде до проекту «Голос ветерана». Мета цього проекту – записати на відео та об'єднати в єдину електронну базу спогади ветеранів Великої Вітчизняної Війни, що проживають на території області. Це дозволить майбутнім поколінням дізнатися правдиву історію Великої Перемоги з перших вуст.