В парках Днепра еще встречаются летающие плотники

Если повезет, в городских зеленых зонах можно встретить редкое и полезное насекомое – пчелу-плотника.

Эти пчелы являются вымирающим видом и внесены в Красную книгу Украины.

Небольшое, размером тельца до 3 сантиметров, насекомое – близкий родственник пчел и шмелей. Для человека оно – не опасно, поскольку не может причинить боль из-за отсутствия жала.

Но при этом насекомое очень полезно, поскольку активно опыляет плодовые деревья. Правда, пчелы-плотники не запасают мед. А свое прозвище они получили за необычный способ оборудовать свои гнезда.

Редких насекомых в парках Днепра исследовали специалисты городского Департамента парков и рекреации и рассказали об этих пчелах следующее:

«Іноді в парках міста зустрічається рідкісна комаха — Бджола-тесляр, близька родичка Бджіл та Джмелів.

Бджола-тесляр, або Ксилокопа, — це комаха довжиною до 3 см, темно-фіолетового кольору, з блискучими синіми крилами. Самець трохи менший за самку, і має сірі волоски на спинці.

Свою назву Бджола-тесляр отримала за незвичний спосіб влаштування гнізда — вона вигризає нори в деревині: у сухих деревах, старих телеграфних стовпах, будівлях чи парканах.

В деревині самка прогризає виїмку діаметром 1,5 см, і довжиною від 30 см до 1,5 м. Саму деревину бджола не їсть, а викидає біля входу — так і можна визначити її присутність. Також при цьому вже за кілька метрів від майбутнього гнізда чути досить голосний звук, що видається її потужними жвалами і нагадує роботу пили.

Гніздо бджоли має складну архітектуру з численними ходами, в яких вона будує до 10-12 комірок в один ряд. На дно кожної вкладає невелику грудочку з пилку й нектару, на яку відкладає яйце. Потім будує над нею перегородку з тирси і слини, а поверху — знову поміщає поживну суміш, в яку знову відкладає яйце — і так виходить багатоповерховий будинок.

Після завершення самиця залишається у гнізді, де охороняє своє потомство. Восени вона замуровує вхід, залишаючи тільки доступ повітря, і молоді бджоли зимують в своїх укриттях.

В травні кожна прогризає собі вихід у зовнішній світ, і вилітає назовні. Самці і самки зустрічаються одне з одним, розпочинаючи період шлюбних ігор.

Самець забирається якомога вище, та дзижчить, щоб привернути увагу самки. Якщо вона не реагує, то він залазить в гніздо, що нагадує період залицяння у птахів.

У цей період самці можуть літати дуже близько до людей і тварин, навіть навмисно врізатися в них і дзижчати над головою, проте вкусити вони не здатні, тому що у них немає жала. Жало є тільки у самок, але навіть вони не нападуть, якщо не намагатися зловити їх або пошкодити гніздо. Ці комахи миролюбні, часто живуть поблизу людей, при зустрічі з якими ніколи не будуть нападати без причини.

На відміну від медоносних бджіл, ксилокопи ведуть одиночний спосіб життя. Кожна бджола — особистість і самостійна одиниця: забезпечує себе їжею та гніздом, та самостійно доглядає потомство. Вони не будують вулики, не накопичують запасів меду і не використовуються людиною.

Але Бджола-тесляр — чудовий запилювач плодових дерев, лісових та сільськогосподарських культур. Причому, запилюють рослини як самки, так і самці. У пошуках корму вони летять на великі відстані, відвідуючи безліч квіток, і збираючи дуже багато пилку і нектару.

Маючи міцніші, ніж у бджіл крила, вони працюють навіть у холодну погоду, дощ і вітер. А також вміють «запилювати дзижчанням»: на квітці бджола грудними м'язами створює звукові вібрації, які струшують пилок з тичинок.

Ксилокопи вважаються вимираючими, занесені до Червоної книги України.

Тож, помітивши рідкісну чорну бджілку — зрадійте, що ці мирні комахи досі тішать нас своїм блискучим забарвленням».