Как днепровские медики героически работают на передовой

В 128 Днепровской бригаде ТРО рассказали о том, как живут и спасают жизни побратимов медики бригады.

Артуру – 23 года. До начала Большой войны он получил профильное образование и успел 9 месяцев поработать в операционной. Когда началось полномасштабное вторжение, он ушел на фронт добровольцем.

О его судьбе на фронте в 128 бригаде рассказали:

«За час своєї служби бойовим медиком потрапляв у різні ситуації.

Було таке, що снаряд від “Василька” вибухнув у якихось 5 метрах. Всі попадали і після цього почалося справжнє пекло - росіяни вистежили з дронів евакуаційну групу, яка приїхала за пораненими, і почали розстрілювати її з мінометів і артилерії. Довелося лише щільніше притискатися до землі.

Але коли обстріл скінчився медики встали і пішли далі, бо їх чекав поранений.

Артур каже, що попри обстріли і непрохідну багнюку завжди намагається зберегти позитивний настрій і з цим позитивом спілкуватися з пораненим, щоб відволікти його і підтримати. Кожен бойовий вихід - це, перш за все, перемога над собою, - каже він, - але без цієї перемоги не буде і великої Перемоги, яка нам всім так потрібна».

А еще один врач бригады, который ведет «Записки боевого медика», поделился свежими новостями из окопов:

«У окопах вода, у бліндажі сиро, а вся “зона комфорту” зосереджена біля обігрівача з газовим балоном і у кружці гарячого чаю в руках.

Але якщо у бойового медика не багато роботи і він просто мерзне від сирості - значить це гарний день, а питання погоди у цьому випадку - другорядна справа».

Фото 128 бригады ТРО.